Списки польських партій і українці: чого чекати від осінніх виборів до Сейму

Ігор ІСАЄВ ■ ПОГЛЯДИ ■ №35, 2019-09-01

Головні суперники осінньої парламентської кампанії представили повні списки кандидатів до Сейму. Правляча «Право і справедливість» зробила це 16 серпня, а опозиційна «Громадянська коаліція» – 19 серпня. Українців у списках вдалося знайти, проте лише в самих їхніх кінцівках.

Так, досвідчений самоврядник і депутат VI і VII каденції Сейму, політик українського походження Мирон Сич опинився на останньому, 16-му місці «Громадянської коаліції» у своєму рідному окрузі в Ельбльонзі. Тут Мирон Сич здобував від 6,5 до понад 9 тисяч голосів, стартуючи двічі з шостого і один раз з четвертого місця в списку. Кілька разів Сич здобував більше голосів від «вищих» місць у списку. Хоча лідери списку «Громадянської коаліції» в Ельбльонзі залишилися ті ж: Яцек Протас, Пйотр Цєсьлінський, Ельжбета Ґелерт.

У Варшаві з 38-го місця (третього з кінця) стартує натуралізована в Польщі іммігрантка з України Мирослава Керик, голова фонду допомоги мігрантам «Наш вибір». Вона підкреслює, що залишається громадською активісткою і не вступила в партію, проте отримала запрошення в списки.

– Я надіслала резюме, для мене це був шанс заявити про нових громадян Польщі і про питання рівного трактування незалежно від походження чи статі, – каже вона в розмові з «НС». – Я робитиму кампанію в міру власних фінансових і часових можливостей, це буде безпосередня кампанія.

Інтерв’ю з головою фонду “Наш вибір”, громадською діячкою й соціологинею Мирославою Керик з нагоди 15-ої річниці заснування фонду.

На цьому список представників української меншини Польщі і натуралізованих мігрантів з України у списках обох партій закінчується. Не виключено, що кандидати українського походження з’являться серед менших гравців польської сцени – лівих, аграріїв та націоналістів, проте вони ще не представили власних списків.

Однак з уже представлених списків можна зробити висновок, що українська спільнота, попри свій розмір у Польщі, вийшла блідо, на тлі інших, значно менших громад. Так, на першому місці холмського списку «Громадянської коаліції» є педіатр сирійського походження Ріад Гайдар – популярний у регіоні лікар і громадський діяч. За нього «билися» «Громадянська коаліція» і «Лівиця» – вони хотіли поставити знаного кандидата на Холмщині проти відомого політика партії влади Яцека Сасіна. З п’ятого місця в Пілі стартує викладач-економіст замбійського походження Кілліон Муньяма, народжений у Палестині лікар і самоврядник Башар Аль-Шаер стартує з 14-го місця в Бидґощі. З 20-го місця в Кельцях кандидує Аветсі Мноян, підприємець вірменського походження. На відміну від Мирона Сича, краще місце в списку, п’яте, на Підляшші отримав православно-білоруський політик Євген Чиквін. Усі ці кандидати опинилися в списку «Громадянської коаліції».

Натомість списки правлячої партії радше віддзеркалюють старе правило – «поляк-католик». Водночас на високих місцях в її списках опинилися відомі українській громаді своїми критичними щодо нас заявами політики Міхал Дворчик (перше місце у Валбжиху), люблинський воєвода Пшемислав Чарнек (друге місце), Марек Аст (Зелена Гора) та колишній «кукізовець» Томаш Жимковський, котрий з парламентської трибуни заявив, що учасники української процесії у 2016 році нападали на поляків (шоста позиція в Сєрадзі). Заразом є в списках правлячої партії, на третьому місці у Варшаві (після Ярослава Качинського і Маріуша Камінського), знана українцям з активної підтримки Євромайдану Малґожата Ґосєвська.

У списках «Громадянської коаліції» серед багаторічних приятелів української громади Польщі опинилися Павел Коваль (перше місце у Кракові), Ярослав Шостаковський (п’яте місце у Варшаві) чи Адам Шлапка (третє місце в Познані). У Валбжиху з Міхалом Дворчиком побореться Томаш Сємоняк, відповідальний у 2007–2011 роках за питання нацменшин в МВСіА (перше місце).

Загалом у списках обох головних партій-суперниць – перевірені, старі партійні кадри, у невеликому відсотку оновлені молодими політиками. Правляча партія поставила на найбільш знані з телебачення обличчя – тому в списках опинилися колишні прес-секретарі і воєводи, а восени кампанію приїдуть підтримувати обрані до Європарламенту «зірки» партії, зокрема колишня прем’єрка Беата Шидло. Досить скромно, якщо взяти до уваги слова Ярослава Качинського в Стальовій-Волі 18 серпня: «Ми не повертаємося до того, що було». Факти говорять про інше – тільки перевірені часом люди і тільки на певних місцях.

Нове відкриття, зокрема, до громадських активістів і самоврядувальників, обіцяв і голова «Громадянської коаліції» Ґжеґож Схетина. Продуктом цих обіцянок стало, зокрема, місце для української іммігрантки в списках партії. Проте «новим обличчям» присуджені далекі від прохідних місця, натомість на певних позиціях опинилися старі партійні апаратники. Представлені виборчі списки показують – польська політика не змінилася і не зміниться, отже, протиборчі сторони лише поляризуватимуться у своїх настроях, імовірно, за досить передбачуваними шаблонами.

Обраний восени Сейм навряд чи розв’яже які-небудь проблеми історичної політики, нацменшин чи нових іммігрантів, проте безперечно створить нові. Нижня палата польського парламенту все менше нагадує платформу для діалогу, а все більше – площадку для невігластва та «швидких» голосувань. Ця тенденція продовжиться – а це означає, що центр політики і сама політика остаточно переміститься в інше місце, поза стіни Сейму. Сейм, за російським зразком, ризикує перетворитися просто на «божевільний принтер».

Поділитися:

Схожі статті

Навіть один депутат має багато можливостей

Григорій Сподарик ■ ВИБОРИ ■ №38, 2019-09-22 Віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич, який балотується на цьогорічних парламентських виборах, розповідає про свої пріоритети, оцінку української...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*