ІНТЕРВ’Ю ■ №12, 2019-03-24

З нагоди 15-ої річниці заснування фонду „Наш вибір” пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Мирославою Керик – головою фонду, громадською діячкою й соціологинею.

Голова фонду „Наш вибір” Мирослава Керик. Фото Тетяни Левинської

Мирославо, розкажи про  фонд «Наш вибір»: коли він був створений, які його основні цілі та проекти?

Ідея фонду з’явилася ще під час Помаранчевої Революції, коли було загальне піднесення, бажання щось робити. У Варшаві утворилася група людей, які хотіли спільно робити корисні для України та для українців у Польщі справи. Тоді ми назвались «Ініціатива «Наш вибір – Україна». Спочатку ми проводили різні акції на підтримку революції, потім почали організовувати корисні для мігрантів інформаційні зустрічі, а також спільні святкування, наприклад, свята Миколая. Декілька разів пробували офіційно зареєструвати організацію як Товариство, але не вдавалося, багато хто з нас був тут тимчасово, були різні формальні перешкоди. Якийсь час ми діяли як ініціатива, а оскільки серед засновників фонду багато соціологів, ми вивчали проблеми українських мігрантів у Польщі і сконцентрувалися саме на них. У 2009 році нам врешті вдалось офіційно зареєструвати фонд. Все починалося з невеликих проектів і ґрантів, а згодом почало набирати обертів.

У Польщі побутує думка, що українці з України та українці з Польщі – це два різні світи. Ти, проте, зазначила, що на початку фонд творила й українська меншина в Польщі. Як виглядала ваша співпраця?

У 2004 році ці паралельні світи трохи відчувались. Мігрантів з України було ще не так багато, як зараз. І ті українці, які мешкали у Польщі довго, трохи насторожено реагували на новоприбулих. Взагалі тоді в Польщі відбувалося ще мало всього українського. У Варшаві фактично все українське середовище було сконцентроване довкола української греко-католицької церкви. Але ця ситуація потроху змінювалася. Коли ми почали діяти, українська меншина весь час із нами співпрацювала, сприяла нам. Петро Тима, який на той час був секретарем ОУП, активно брав участь у творенні та проведенні різних зустрічей та подій. Від самого початку наша ініціатива співпрацювала з Об’єднанням українців у Польщі. Вже згодом, зареєструвавши фонд, ми стали більш самостійними, але Об’єднання нас постійно підтримувало. Ми також співпрацювали з «Нашим словом», адже з 2011 року ми почали видавати власну газету «Наш вибір», і тут Об’єднання та «Наше слово» нам дуже допомагали. Тодішній головний редактор «НС» Ярослав Присташ був членом нашої редакційної ради; він давав нам поради – як і що потрібно робити, змінювати, розвивати. Деякий час усі наші редакційні зустрічі відбувалися в редакції «Нашого слова». Тож ми відчували дуже сильну підтримку Об’єднання.

Знімки з архіву Українського дому

А як виглядає співпраця з українцями з Польщі останнім часом? Чи ви надалі робите якісь спільні проекти?

Я б сказала, що ми постійно активно співпрацюємо. Це відбувається з різних причин. У фонду і в Об’єднання схожі погляди, і в нас, і в них є дуже активні громадські активісти, що спільно хочуть реалізовувати важливі задуми. Ми вже декілька разів робили спільні святкування Дня Незалежності України, три з них були дуже масштабними, ще декілька – трохи меншими. Я вважаю, що ми є гарними партнерами. Часом ми концентруємося на різних речах. Наприклад, можна зауважити, що українці з Польщі більше дбають про минуле України, зосереджені на нашій історії, зокрема на травматичних подіях, як-от акція «Вісла». Українці з Польщі дбають про пам’ятники, організовують дискусії та події, присвячені українському історичному минулому. Часто їм видається, що мігранти з України зовсім не цікавляться цією тематикою, і в цьому полягає різниця. Але в українців, які лише недавно прибули до Польщі, просто трохи інші проблеми, вони більше сконцентровані на щоденних питаннях – на тому, щоб забезпечити себе і своїх рідних, освоїтися в чужій країні, зрозуміти усі механізми функціонування у Польщі. Саме тому іноді інтереси української меншини і мігрантів з України іноді зосереджуються на різних векторах реальності, це природньо. Проте для українських мігрантів дуже важливо, що в Польщі є ось ця база української меншини, на яку можна опиратись.

У Варшаві протягом останніх років багато українських подій концентрується довкола Українського дому, який курує фонд «Наш вибір». Розкажи трохи про Український Дім: яка зараз його діяльність, що цікавого там відбувається?

У Варшаві серед українців дуже давно тривали розмови про те, що нам потрібне таке місце, доступна для всіх домівка, де можна було би збиратися і проводити свої заходи. Були різні спроби це реалізувати. Серйозно працювати над цією ідеєю ми почали під час Євромайдану. Після великої кількості формальних процедур, оформлень документів, різних заяв, за підтримки міста нам вдалося отримати приміщення в хорошій локації (на вулиці Заменгофа, 1).  До речі, Об’єднання українців у Польщі також було з нами від початку створення Українського дому. 

Отож, Український дім почав діяти в 2014 році. Якийсь час ми працювали над самим приміщенням: робили ремонт, міняли вікна. Спільними зусиллями фонду, українських мігрантів, меншини, наших друзів – кримських татар, ми привели дім до ладу і він почав функціонувати. Український дім відкритий до різних громадських ініціатив. Об’єднання українців часто організовує у нас свої зустрічі, наприклад, тут проходять репетиції хору «Журавлі». Довгий час тут діяв Клуб українських жінок, зараз буде продовження цього проекту: воно спрямоване до жінок з України, які мають високі професійні кваліфікації і потребують підтримки на польському ринку праці. Від 2014 року в Українському домі відбулося безліч конференцій, культурних заходів, літературних презентацій, святкувань, ярмарків, концертів. У нас діють літературний клуб, мовні курси, інформаційний пункт для мігрантів. Дуже важливо, щоб люди розуміли, що Український дім – це не власність фонду «Наш вибір», він належить громадськості і відкритий для всіх, хто хоче організовувати якісь цікаві події, популяризувати українську культуру, а також працювати на користь українсько-польського діалогу.

Працівники суботньої школи. Фото з архіву Українського дому

Як ставляться до діяльності фонду «Наш вибір» і Українського дому поляки?

Від самого початку ми активно співпрацювали з поляками. Ми завжди мали спільні проекти з польськими громадськими організаціями, які також займаються допомогою мігрантам.  Часто ця співпраця не обмежується середовищем, зацікавленим емігрантською тематикою. Ми співпрацюємо також із музеями («Полін», Етнографічним, Музеєм сучасного мистецтва), зараз отримали пропозицію співпраці від палацу у Вілянові. Ми намагаємося активно розвивати українсько-польський діалог, бути тією ланкою, яка об’єднує, а не роз’єднує. Є багато середовищ, відкритих до мігрантів і українців.

Якщо все так добре – фонд розвивається, Український дім процвітає, є співпраця і між українцями, і з меншиною та поляками – чому саме зараз виникли великі проблеми з фінансуванням вашої діяльності? Я знаю, що і газета, й інші проекти не отримали звичних коштів. Чи пов’язано це, на твою думку, з певною зміною у польському суспільстві, трохи антиукраїнськими настроями теперішньої влади і соціуму?

Ситуація всіх організацій, що працюють на благо мігрантів у Польщі, зараз однаково складна. Справа у тому, що теперішній польський уряд заблокував доступ до європейських ґрантів для інтеграції іноземців, на які ми подавались раніше. До цього моменту ми подавалися на конкурси і вигравали їх, тому мали можливість видавати газету, вести інформаційний портал для мігрантів і забезпечувати діяльність Українського дому на кошти, отримані з європейських ґрантів. Так було до 2017 року. А тоді польський уряд, який веде зараз доволі відверту антимігрантську політику, цю можливість заблокував. Фінансування отримали лише одиниці, решта, як і ми, тепер дуже обмежені в діях. Багато людей з громадських організацій, які помагали іноземцям, мусили перекваліфікуватися і змінити роботу. Ми вирішили, що мусимо вистояти. Дуже прикро це визнавати, але ми не маємо жодної підтримки від української держави. Хоча ми зустрічалися з різними депутатами і писали заяви, пояснювали, що Українському дому у Варшаві потрібна допомога, але безрезультатно. Загалом від України ми отримали лише 5 тис. доларів, з яких 3 тис. іде на функціонування української школи, а 2 тис. – на газету. Дуже сумно, що українська влада не бачить потреби нас підтримувати.

Як ви собі даєте раду в такій складній ситуації?

Ми мусили навчитися трохи заробляти. Минулого року вели платні курси польської мови, в газеті і на порталі співпрацюємо з рекламодавцями. Ми також ведемо постійний збір коштів на потреби Українського дому. Часто, до речі, до нас надходять благодійні внески від представників української меншини. Ми також отримали три невеликі ґранти, що дають змогу і далі вести інформаційний пункт для мігрантів в Українському Домі. Це все – краплинки в морі, але, зводячи все це докупи, ми стараємось виживати.

Над чим, на твою думку, зараз важливо працювати спільно й українцям з Польщі, й українцям з України, які нові виклики стоять перед нами?

Останнім часом щораз більше людей з України приїздить до Польщі на довший час, заводить сім’ї. Тому дуже важливим є питання освіти, навчання для дітей. Потрібно створювати для людей «українські острівці», де вони могли би розмовляти українською мовою, підтримувати свої традиції, відзначати свої свята. Ми мусимо берегти свою ідентичність. Над цим ми повинні працювати разом: українці з Польщі та українці з України.

Що тебе мотивує займатися громадською діяльністю, особливо в такі складні моменти, як зараз?

Для мене дуже важливо те, що ми справді допомагаємо людям. Навіть попри всі описані вище труднощі, попри те, що іноді хочеться кинути все і піти на звичайну роботу з 9 до 17, я розумію, що не змогла б так зробити. Є результат робити: коли бачиш усміхнені лиця людей, що приходять на якусь подію, коли усвідомлюєш важливість творення цієї малої України у Польщі, у Варшаві – це мотивує найбільше.

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii, Розмова

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*