Мар’ян Рій ■ ПОДІЇ ■ №14, 2019-04-07

Конференція, організована 14 березня Вармінсько-Мазурським Центром підвищення кваліфікацій вчительських кадрів в Ольштині, відкрила для її учасників цікаву, проте, як виявилося, не кожному відому чи близьку тему: «Наше багатство у багатокультурності». Цей лозунг часто повторюють політики різних рівнів, він відомий, але не завжди достатньо вивчений і зрозумілий. Зацікавлених цією темою не бракувало: взяти участь у конференції та послухати доповіді прийшли понад 50 вчителів.

Педагоги зустрілися в ольштинській початковій школі № 2 ім. Ярослава Домбровського. Це місце – невипадкове, адже саме тут завдяки прихильності директорів навчаються діти української, німецької й ромської національностей. Українцям відведені два окремі класи, в одному з яких проходять уроки мови й літератури, а в іншому – катехизису. Обидва класи прикрашені відповідною символікою, на полицях стоять україномовні книги, картини, дитячі роботи.

На запрошення ведучої конференції Любомири Тхір директорка школи Івона Ясінська розповіла про особливості навчання та виклики, перед якими на щодень стає вчительський колектив. Проблеми, звичайно, з’являються інколи зовсім несподівано, проте їх завжди вирішують. Усе – завдяки кваліфікованим педагогам та всесторонній допомозі з боку міської адміністрації, зазначила директорка.

Про свою роботу з дітьми розповіли вчительки Олександра Денека, Мирослава Четирба-Піщако, Оксана Ващур. Їхня діяльність – це не тільки «академічні» уроки за шкільними партами, але й цілий виховний процес, поєднаний з вивченням мови (тут у нагоді стає інтернет), літератури, історії, релігійних і світських свят, уроками народного ремесла, екскурсіями. Неабияку роль у навчанні та вихованні ольштинських дітей відіграє діяльність художнього колективу «Сузір’ячко».

Другу частину зустрічі можна описати українським прислів’ям: «Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом». Доктор Олексанрд Баукнехт з Вармінсько-Мазурського університету розповів про німецьке минуле регіону та сліди матеральної і нематеріальної культури давніх мешканців Вармії та Мазур, яким після ІІ Світової війни та післявоєнних років довелося покинути рідні землі.

Редактор Богдан Тхір розповів про греко-католицькі храми як матеріальний символ багатокультурності (тут: багаторелігійності) регіону, доповнюючи свою розповідь фотографіями. На храми звернули увагу на початку 90-х років минулого століття, коли відійшла до історіїї колишня політична система. Деякі з них продовжують існувати у первісному вигляді, деякі – збудовані з нуля, а один храм (у Ґодково) навіть був привезений з-під Перемишля.

Слухачі конференції відзначили під час дискусії – усе почуте варто популяризувати, адже на Вармії та Мазурах живуть поруч дуже різні люди, які знають один про одного небагато (часто не з власної вини), а іноді й перебувають в полоні стереотипів щодо інших жителів регіону. В умовах практично необмеженого доступу до інформації та діалогу сучасна людина може і повинна вивчати своє середовище, вчитися толерантності і бути відкритою до нових досвідів.

Поділитися: