В. Зютек ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-08-12
{mosimage}
Цьогорічний Фестиваль багатьох культур і народів “З сільського подвір’я” (Вишеградська хвиля), що 22-24 липня у Черемсі на Підляшші відбувся уже шістнадцятий раз, проходив під дощовим небом, проте спричинені цим фактом незручності цілком і повністю були рекомпенсовані чудовими концертами й численними супровідними заходами.
Уже в п’ятницю рано відбулася міжнародна конференція про шанси й загрози для народної культури в добу глобалізації, ініційована Мирославом
Самосюком та зорганізована за допомогою Білостоцького університету. Українським голосом в дискусії були члени гурту “Горина” з Рівного, які представили ситуацію в Україні. Їхній виступ на конференції, де переважали антропологи й теоретики, був дуже важливий: як голос людей, що у своїй повсякденній праці мають справу з народними піснями й звичаями, а крім того щиро ними захоплюються. Вони теж проводили тут заняття, під час яких навчали українських танців, що зустрілося з великим зацікавленням. З музичної сторони Україну представляли на фестивалі два добре вже відомі гурти: “Свята ватра” (в п’ятницю) і “Дримба-Да-Дзиґа” (в суботу). Вони дуже різні за звучанням, отож оцінювали їхні виступи слухачі теж по-різному.
“Свята ватра” – це музичний проект колишнього тромбоніста “Гайдамаків” Руслана Трочинського, який виїхав в Естонію і саме там продовжує тепер свою мистецьку діяльність. Цього року він завітав у Польщу, зокрема до Черемхи. Треба сказати, що музично в цьому й надалі чути “Гайдамаків”, але з додатком прибалтійського духу. Енергійність колишнього українського гурту, яку приніс із собою лідер “Святої ватри” Руслан Трочинський, зустрілася на новому терені з холодним естонським віянням. З одного боку, екзотичне звучання естонської мови (хоч географічно й не так далекої), цікаво поєднувалося з українськими елементами, проте міцно храпливий вокал і претензійний сценічний виступ лідера трохи псували враження. Чути було навіть злосливі плітки, що тепер стало відомо, чому “Гайдамаки” більше вже не виступають з цим тромбоністом… Що ж, плітки слухати не варто, однак ради справедливості слід відзначити, що сам гурт презентувався на середньому рівні, музичні мотиви були давно вже всім добре відомі, а навіть можна сказати, що порядно заїжджені. Щоправда, для того, щоб глядачі поскакали собі біля сцени і трохи розігрілися в холодну погоду, ця музика цілком підходила. Значно краще того дня виступили морав’яни – Томаш Кочко та Оркестр, польський Квартет Йорґі (з музичним супроводом до німого кіно з 1921 р. “Яносик”), та російсько-білоруський неофольковий проект “Хварна”. Після концерту (а також і наступного вечора) Діджей Войцьо виконав просто вибуховий мікс танцювальної музики в українських і балканських ритмах під час етно-дискотеки, що тривала далеко за північ.
У суботу одним з найкращих був виступ київського гурту “Дримба-Да-Дзиґа”. Цей музичний колектив з чудовою вокалісткою Інною Прокопчук, яка ідеально оперує народною манерою виконання, встиг уже завоювати одне з провідних місць на сцені українського фольк-року. А виступаючи в Черемсі, відразу розігрів атмосферу навколо сцени. Під його музику мало хто міг стриматися і встояти на місці, тим більше, що перед ними виступав польсько-український ансамбль “Чачі ворба”, який виконує головним чином карпатсько-балкансько-циганську музику. Якщо йдеться про “ДДД”, то заграли вони твори, які вже стали класикою українського фольку, опрацьовані в стилі рок, проте переважно зі збереженою традиційною мелодією, що становить велику силу гурту. Тож нічого дивного, що після концерту до вокаліста вишикувалася черга журналістів з проханням про інтерв’ю. Того ж дня виступив ще словацький гурт “Бара бура” з клезмерською музикою і леґенда білоруської сцени фольку “Троїця”.
Останнього дня не могло забракнути господарів фестивалю, тобто гурту “Черемшина”. Хоч ансамбль виступив з оновленим складом, проте, як завжди, на високому рівні. Його керівники Барбара і Мирослав Самосюки роблять для своєї місцевості чудову справу, яка протягом 16-ти років незмінно притягує фестивальну публіку (цього року спеціальний фестивальний поїзд Варшава-Черемха знову був переповнений), а вже 18 років дає силу їхньому музично-му колективу. Про це, зокрема, теж говорилося на конференції в п’ятницю. А також підкреслювалося, що в Польщі люди все ще соромляться фольклору й села, вважають це гіршим ґатунком. Із цим стереотипом “Черемшина” бореться і показує, що на місцевій базі, на зібраному в довколишніх місцевостях фольклорі можна збудувати і чудовий ансамбль, і зразковий фестиваль. Насамкінець на сцені заграв легендарний польський рок-гурт “Voo Voo”, якому, до речі, українська музика теж не чужа.
У неділю відбувся ще й кулінарний конкурс з частуванням усіх на ньому присутніх, можна було придбати платівки з фольковою музикою, що їх зазвичай важко роздобути деінде, був тут і крам народних майстрів, продавалися місцеві меди і словацькі вина, та й різних прикрас у народному стилі теж був чималий вибір.
Хоч погода цього року була не найкраща, проте підбір гуртів, як завжди, чудовий. Тож чекаємо на наступний фестиваль через рік.
№33, 14 серпня 2011 року {moscomment}
