Зустрічі з українською історією – рідкісна форма сьогоднішнього суспільно-культурного життя українців у Польщі. Вони все ж таки відбуваються і в різних українських середовищах стають нагодою до поглиблення й переосмислення української національної спадщини та минулого.
Такою незаперечною подією, присвяченою митрополитові Іларіону (проф. Іван Огієнко), стала люблінська зустріч з проф. Миколою Тимошиком з Києва, яку організувало Українське товариство.
У люблінському офісі Українського товариства 22 квітня ц.р., о 18 год. відбулася надзвичайно цікава зустріч, присвячена митрополитові Іларіону, одній із ключових постатей українського життя ХХ ст. Назва зустрічі: «„Запізніле вороття” спадщини митрополита Іларіона (проф. Івана Огієнка)».
Гостем заходу був проф. Микола Тимошик з Києва, голова Фонду імені митрополита Іларіона (Огієнка), який представив мультимедійну лекцію «Вивчення та повертання наукової спадщини митрополита Іларіона (проф. Івана Огієнка)» і запрезентував 20-томний видавничий проект «Запізніле вороття». Зустріч з відомим ученим з Києва вів голова Українського товариства, доктор історичних наук Григорій Купріянович.
У світлі сказаного проф. Миколою Тимошиком митрополит Іларіон залишається визначним ієрархом в українській православній церкві ХХ ст. Тому сама назва наукового заходу «Запізніле вороття» показала символічний і, водночас, вагомий вимір спадщини митрополита Іларіона (у тому числі для Холмщини), та повернення митрополита Іларіона (проф. Івана Огієнка) до свідомості українського народу після проголошення Україною незалежності 1991 р. Отже, назва заходу – це той наявний фактаж, як сказав доповідач, де спадщина видатного митрополита знову набуває живого історичного контексту. Згадка про митрополита Іларіона в люблінському офісі Українського товариства має додаткову сутність. Великий церковний діяч був зв’язаний з Холмщиною, у 1940–1944 рр. організував у Холмі осідок єпархії. Залишався православним архиєпископом (пізніше митрополитом) холмським і підляським, де введено до практики богослужінь українську мову. Саме в такому напрямку митрополит Іларіон відновляв національно-церковні структури української православної церкви на Холмщині та Підляшші. Робив це в дуже складних умовах ІІ Світової війни. Його єпархіальним осідком знову став історичний Пречистенський собор на Даниловій горі у княжому місті Холмі. З богословського погляду, найбільшою заслугою холмського періоду митрополита Іларіона було те, що він зумів спровадити з Флорівського монастиря у Києві до Пречистенського собору найбільшу реліквію Холмщини, а саме – чудотворну ікону Холмської Богородиці, яка від часу біженства 1914 р. перебувала поза Холмом. Цей факт привів до того, що холмський собор знову став місцем паломництва до чудотворної ікони аж до липня 1944 р., коли на Холмщину увійшла Червона армія, а митрополит Іларіон був змушений залишити собор і податися в еміґрацію.
Митрополит Іларіон (проф. Іван Огієнко) народився в Брусилові (нині Житомирська обл.) 2 (14) січня 1882 р., помер в еміґрації 29 березня 1972 р. у Вінніпезі (Канада). Був однією з ключових постатей українського науково-церковного життя ХХ ст. Будучи визначним православним ієрархом, він залишався також відомим українським діячем. За фахом – він мовознавець, історик Церкви, літературознавець, перекладач Святого Письма і богослужбових текстів українською мовою. Міністр освіти (1918–1919) та віросповідань (1919–1924) в уряді Української Народної Республіки. Професор Відділу православного богослов’я Варшавського університету (1926–1932), у 1940–1944 рр. архиєпископ (пізніше митрополит) холмський і підляський, у 1951–1972 рр. митрополит Вінніпега і всієї Канади, першоієрарх Української греко-православної церкви у Канаді. Автор багатьох наукових монографій, сотень статей, літературних творів, видавець наукових і популярних журналів. Під духовним проводом митрополита Іларіона відбулося відродження православного життя на Холмщині та Південному Підляшші у 40-ві рр. ХХ ст. Ця коротка бібліографія не вичерпує наукового дискурсу, викладеного на люблінській зустрічі проф. Миколою Тимошиком, головою Фонду імені митрополита Іларіона (Огієнка). Вона також не вичерпує запитань до вченого від присутніх на зустрічі. однак показує шлях митрополита Іларіона як церковного ієрарха і вченого до витоків своєї нації. Крім того, вона наближає церковну історію зв’язків митрополита з Холмщиною і Пречистенським собором на Даниловій горі.
