Княжий Перемишль справедливо славиться другим після Львова осередком українського народного життя в Галичині. Великою мірою це заслуга Теофіля Кормоша.

Реалізуючи план будівництва такого масштабу, як Народний дім, треба було мати відповідні кошти. Д-р Т. Кормош раніше закупив двоповерховий будинок над Сяном, у якому було засноване Товариство взаємного кредиту “Віра”. З “Віри” виріс цілий ряд будівель, бо Кормош завжди обстоював думку, що сильна установа повинна допомагати слабшій – отже, підтримував кредитом і готовими грішми не лише такі установи, як бурси, але і проекти господарського характе ру.

Такому принципу завдячує постання величавого об’єкту з театральною залою, яким є Український народний дім на вул. Костюшка, 5. При цьому треба пам’ятати, що Перемишль будував своїми силами чи позиченими за порукою своїх людей коштами з кредитових установ.
Поклав і поблагословив наріжний камінь під побудову НД 4 липня 1903 р. перемиський владика Костянтин Чехович спільно з сімома церковними достойниками: Карлом Волошинським, Павлом Матковським, Мироном Подолинським, Іваном Войтовичем, Іваном Стрийським, Михайлом Мрицом, Олександром Зубрицьким. Тоді ж була вибрана наглядова рада, дирекція товариства і будівельний комітет – загалом 22 особи. Наглядова рада: Григорій Цеглинський, о. Іван Стрийський, д- р Теофіль Кормош, Дмитро Чеховський, Антін Негребецький, Маріан Долинський, Северин Зарицький, Клим Вахнянин, Роман Ганчикевич. Дирекція товариства: Олексій Ярема, Клим Глібовицький, о. Омелян Кормош, Іван Мануляк, Осип Максимович, Спиридіон Губчак. Будівельний комітет: д -р Теофіль Кормош, Олексій Ярема, Григорій Цеглинський, Іван Матковський, о. Омелян Кормош, д -р Маріан Долинський, Іларій Дипецький. Управляючим директором вибрано д- ра Теофіля Кормоша.
Тоді ж видано “Грамоту”, з якої дізнаємося про мету, яку мав сповнювати НД. “Бажаючи в благословеннім домі сім сотворити Храм воскресіння Руси -України, – читаємо в ній, – огнище її нової жизни, кріпость її молодої волі, святиню її безсмертного слова і пісні, щоб о могутні кличі її борців, нетлінну красу її слова, чарівні звуки її пісні, щоб розбивались всі імла і мряки антинародні. А сонце народної правди засіяло, та силою своєю будило, кріпило і одушевляло до нових подвигів- жертв – посвяти всегрядуче покоління неньки Руси -України”.
Опрацьовано також статут товариства “Народний дім” – кооперативу з обмеженою порукою в Перемишлі. Один з параграфів говорить про мету створення НД: підносити заробіток і господарство членів для піднесення культурного рівня своїх членів, для підтримки кооперативних ідей та для приєднання до кооперативу нових членів. Кооператив міг засновувати читальні, бібліотеки, улаштовувати лекції й спеціальні курси, виставки, вечірки, концерти, прогульки, фестини та різного роду товариські й спортивні забави. Статут містив 60 параграфів. Ориґінальна “Грамота” і “Статут”, певно, що унікальні – вони переховуються у Володимира Пайташа.
Мешканці міста Перемишля, ушановуючи пам’ять д- ра Т. Кормоша, помістили на головній стіні театрального залу НД пам’ятковий барельєф колишнього будівничого з підписом, – він, одначе, довго не перебував на чільному місці. Сюди, до Народного дому, ще перед ІІ Світовою війною ходив я з учнями школи ім. М. Шашкевича, де давали ми різні сценічні виступи з нагоди роковин Т. Шевченка й інших визначних осіб. Улаштування театрального залу знав я точно. Повернувшись з Заходу (куди я потрапив унаслідок акції “Вісла”) до Перемишля, я побачив, що бракує барельєфа т. Кормоша – фундатора НД, і двох меморіальних таблиць – Січовим стрільцям та УГА.
Щойно 1990 р. з Володимиром Лазорком я пішов до міського архіву Перемишля, де ми прочитали в протоколах, що 1939 р., коли кордон проходив Сяном, увійшли до залу НД офіцер НКВД з міліціонерами і наказали все це знищити. Тодішній сторож Народного дому поляк Францишек Барила зберіг барельєф Кормоша і 1958 р. повернув нашій організації – УСКТ. Цей барельєф мій батько, Стефан Пайташ, вмурував на попередньому місці (на фото). Одначе напису під барельєфом протягом сорока років не було. Таблиці Січовим стрільцям не вдалося відшукати, мабуть, її остаточно знищено. Лише 2004 р. у львівському архіві віднайдено зміст таблиць Січовим стрільцям і зроблено проект. Планується виконати нові таблиці і помістити їх на попередньому місці. У міському архіві Перемишля ми з В. Лазорком знайшли зміст напису під барельєфом д -ра Т. Кормоша. Він гласив: “Д -р Теофіль Кормош, його зусиллям здвигнений сей Народний дім”.

“Наше слово” №12, 20 березня 2011 року {moscomment}