Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №19, 2020-05-10

Варшавський Ярослав чомусь не хоче бути мудрим. Ось хоча б так, як його тезка – київський князь, що правив у ХІ столітті. Шкода, бо той зцілив державу, забезпечив її розвиток та укріпив відносини з Заходом. Що цікаво, Ярослава Мудрого називали «тестем Європи», оскільки його діти одружувалися з монархами Польщі, Німеччини, Норвегії, Франції та Угорщини. Любові, може, там не було, але престиж Київської Русі зростав. Київський Ярослав прославився й тим, що розпочав кодифікацію руського права. Результатом цього стало укладення «Правди Ярослава», яка увійшла до кодексу законів «Руська Правда». Так предки сучасних українців вже тисячу років жили із розумінням того, що за вбивство, крадіжку, обман чи привласнення чужого коня чекатиме їх правова відповідальність.

Варшавський Ярослав теж захотів мати свою «правду», яка втім не має на меті суспільного блага, а тільки вигоду політичного табору Ярослава. Нині ця правда, попри загрозу від коронавірусу, пхає нас у президентські вибори. Бо Ярослав знає, що час кризи може працювати не на користь його кандидата.

Отже, президента ми, мабуть, будемо обирати кореспонденційно – за допомогою пошти. Така форма є допустимою, але у світі її використовують як допоміжну у звичайному процесі, коли люди приходять на виборчі дільниці. А в нас це буде єдиний варіант для голосування. Про низку недоліків такого рішення чули, мабуть, усі. Нагадаємо, що виборчий пакет принесе нам листоноша, конверт потрапить у поштову скриньку без жодного підтвердження. Таким чином пошта розповсюджує рекламні матеріали торгових центрів, ресторанів та різних фірм, що надають послуги. Отже, Ярослав вважає, що цінність виборчого пакету може дорівнювати рекламній листівці кебабної та піцерії. З листоношою ходитиме людина, яка має засвідчити доставку пакету. Але що як через дві хвилини після їхнього візиту скринькою поцікавиться сусід, який знає мої політичні симпатії та їх не поділяє? Або підлітки, які з діставання виборчих документів зроблять файну розвагу.

Хто принесе більше конвертів, той козак на районі! Витягнути якимось гачком той пакет – це, мабуть, не надто складний технічний процес. Або уявімо іншу ситуацію: є літні або хворі люди, які не можуть ходити, а за цією самою адресою живуть їхні, не зовсім чесні діти або внуки, які мають доступ до номера PESEL такої людини. Цих даних цілком вистачить для заповнення ідентифікаційної декларації та карти до голосування. Ніхто потім не буде перевіряти, чи дійсно відповідна особа заповнила документи. Потім декларацію розділять з виборчою картою, що має зберігатися у додатковому заклеєному конверті. Таким чином таємниця голосування нібито буде збережена. Але знову ж  таки, яку ми маємо гарантію, що в цих форс-мажорних умовах у комісіях знайдуться зовнішні спостерігачі і представники різних середовищ, присутність яких ускладнює фальсифікації. І ще одне. Якщо хтось здобуде ваші ідентифікаційні дані, проголосує, і його конверт швидше за ваш потрапить до комісії, то рахуватиметься саме його голос або ж обидва будуть визнані недійсними.

Звичайно, це тільки невелика частина з палітри можливих виборчих проблем і порушень. Експерти звертають увагу на те, що вибори в час пандемії порушують конституційне право громадян на безпеку і охорону здоров’я. Закон, згідно якого вибори мали бути проведені 10 травня (текст був написаний до того, коли стало відомо, що дата 10 травня переноситься, – ред.), теперішня влада прийняла з порушенням виборчого кодексу, що забороняє вводити суттєві зміни за півроку до планованих виборів. Крім того, вказується, що ці вибори порушують принцип рівних шансів, бо зараз інші кандидати, ніж діючий президент, не мали можливості вести нормальну кампанію. До того ж підготовчий процес влада запустила, але без прийняття виконавчих актів. Тому важко дивуватися, що працівники місцевих органів управління не хочуть передавати пошті списки виборців з їхніми адресами. Бо на якій основі?

Не дивують і заклики бойкотувати вибори: серед прибічників такого рішення вже є колишні президенти, прем’єр-міністри, відомі актори, музиканти та політики. Критичні зауваження щодо президентських виборів у Польщі надходять і з боку європейських демократичних установ. Звичайні люди, особливо ті, які досі сумлінно голосували, також щораз частіше заявляють, що цього разу не скористаються своїм виборчим правом. Просто вони не впевнені, що їх ніхто не обдурить і не вкраде голос. Є також такі, що закликають не віддавати поля без боротьби.

Що робити – кожен з нас мусить прийняти власне рішення, звертаючись до свого сумління. Правда варшавського Ярослава примусила нас задуматись не тільки над тим, кому віддати свій голос, але чи взагалі голосувати. Сумно, що правовий порядок, який держави будують віками, так легко в ХХІ столітті можна зруйнувати волею однієї людини. І здається, що ця людина ніколи не нестиме правову відповідальність за свої дії. Бо це звичайний пан Ярослав з Варшави, пересічний депутат, а не міністр державних активів, який формально організовує  вибори, або шеф пошти Польщі, який  бере участь в цьому сумнівному процесі.

Поділитися: