Які пам’ятники нам можна ставити?

Кася Комар-Мацинська ■ ПОДІЇ ■ №50, 2019-12-15

23 листопада в Народному домі в Перемишлі відбувся ІХ з’їзд та звітно-виборчі збори Спілки українських політв’язнів і репресованих в Польщі. Після офіційного привітання присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Йосифа Мици, який був головою організації довгі роки, а також інших членів Спілки, котрі останніми роками відійшли «на вічну варту». Оскільки день з’їзду співпав з днем пам’яті жертв Голодоморів в Україні, то віддали шану і померлим під час Великого голоду.

У з’їзді взяла участь 21 особа зі 172 членів спілки. Як повідомляє голова перемиської ланки організації Іван Вархіл, третина членів організації – це мешканці Перемишля, проте серед них дуже багато людей похилого віку, які мають проблеми з пересуванням, не виходять з дому, тому їм складно долучатися до таких подій. Керівництво Спілки виявило важливу потребу перевірки фактичної кількості членів організації.

– Перед загальними зборами всі особи зі списку членів отримують письмове повідомлення, – розповідає секретар правління Спілки Михайло Пульковський. – На жаль, частина листів повертається до нас, тому що старші люди відходять у вічність або переїжджають жити до своїх дітей чи в якесь інше місце. Більшість запрошень залишається без відповіді. Треба б нам телефонувати до кожного члена та питати про його участь в зборах та загальну зацікавленість у подальшій приналежності до Спілки. Також можна було б прийняти рішення, що членами організації залишаються лише ті, які вчасно сплачують членські внески. Який би шлях ми не обрали – верифікація складу Спілки залишається для нас викликом на наступні роки.

Під час засідання дотеперішній голова організації Павло Стрілка, який «склав булаву» з незалежних від нього причин, зачитав звіт діяльності Спілки за свою останню каденцію. У документі акцентовано декілька важливих моментів. Зокрема, це збір коштів на підтримку українських солдат (купівля та ремонт двох медичних машин, які відправилися на передову в 2015 році: https://www.nasze-slowo.pl/peremishlyani-dlya-ato/), а також встановлення пам’ятної дошки хорунжому, курінному УПА, командиру 2-го перемиського куреня Миколі Савченку (позивний «Байда») на школі в селі Березова Лука Гадяцького району на Полтавщині: (https://www.nasze-slowo.pl/shhob-podvig-geroya-ne-buv-daremnim/). Представники Спілки, які побували на відкритті пам’ятника, подарували також школі в цьому селі комп’ютерну техніку.

– Треба розуміти, що такі моменти означають для жителів населених пунктів в центральній Україні. В цій школі, на якій розміщено пам’ятний знак Миколі Савченку, є також дошка з 400 іменами загиблих солдатів Радянської армії, для яких воїни УПА були фактично ворогами. Тобто наші дії мають величезне просвітницьке значення, – поділився своїми думками Олександр Стець, член Спілки, а також учасник 1-го кінного полку Чорних запорожців.

Діячі Спілки висловили незадоволення тим, що політична ситуація в Польщі не дозволяє подальше ведення діяльності організації у тій формі, якою вона була з 90-х років. Зосередження на могилах воїнів УПА та встановлених ще з того часу пам’ятних знаків вже не є можливим. Чимало з них останніми роками було знищено або осквернено, а їхній юридичний статус лишається невирішеним – польська влада не має політичної волі, аби впорядкувати цю справу. Тому потреба нових ідей щодо форм продовження діяльності Спілки є нагальною.

Слід підкреслити, що попри назву організації, її членами, згідно зі статутом, можуть ставати не лише українці – безпосередні жертви репресій (хоча безперечно, усі переселенці з акції «Вісла» були репресованими). Також це можуть бути їхні нащадки, та й взагалі кожен охочий, кому не байдужі питання української історії, пам’яті та спадщини на території сьогоднішньої Польщі. Організація дуже заохочує приєднуватися до неї усіх активних українців в Польщі, будь-якого віку, які хочуть допомагати реалізувати її статутні цілі.

В умовах політичного тиску та обмеження діяльності українських організацій в Польщі щодо тем, які стосуються українського визвольного руху під час Другої світової війни, члени Спілки висунули пропозицію поширити зону своїх інтересів на період Першої світової війни. Це час, який не породжує аж таких гарячих емоцій, але одночасно є дуже важливим в контексті розуміння подальшого ходу подій, котрі відбувалися з 20-х по 50-ті роки ХХ ст. В цьому плані дуже доречним виявився одноголосний вибір нового голови Спілки українців-політв’язнів і репресованих, яким після довгої дискусії та переконування погодився стати вищезгаданий Олександр Стець. Зацікавлення та активність пана Олександра пов’язані з так званим першим визвольним рухом. Саме за його сприяння знято документальний фільм для української телепрограми «Машина часу» («5 канал») про петлюрівців та їхні сліди на території Польщі. Перший перегляд цього фільму (ще перед прем’єрою на «5 каналі») відбувся в червні 2018 року в Народному домі в Перемишлі, в переддень традиційної Пикулицької процесії.

– Сприяння історичним видавництвам та просвітницька діяльність – це зараз єдині пам’ятники, які можна ставити в Польщі в даних обставинах, – підсумував висновки з’їзду тепер вже колишній голова Спілки Павло Стрілка. Він заявив також про підтримку нового правління, до складу якої, окрім Олександра Стеця, увійшли: Михайло Пульковський (секретар), Марко Турко, Богдан Лопушинський (скарбник), Павло Стрілка, Василь Більо (заступник голови), Григорій Куцаб. Членами ревізійної комісії стали: Стефан Боднар, Тадей Стабрин та Іван Вархіл.

Фото авторки статті

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*