Редакція ■ ОСВІТА ■ №29, 2020-07-19

У Польщі закінчується «пандемічний» навчальний рік. 29 червня випускники ліцеїв здали останній іспит на атестат зрілості (матуру) з української мови та літератури. З огляду на ситуацію з коронавірусом, іспити проходили лише у письмовій формі, від усної частини відмовилися.

«Навчання дітей рідної мови їхніх предків – це діло відповідальне і нелегке для вчителя. Тут неможливо застосувати повністю ані методику навчання української мови в Україні, ані методику країни проживання, ані теж методику навчання іноземних мов. Вчитель не може бути в цьому ділі лише добрим ремісником, але й щирим патріотом, що намагатиметься передати свої почуття учням, стимулювати їхнє бажання вивчити мову, історію, культуру та звичаї предків і скріпити емоційний зв’язок з батьківщиною над Дніпром», – ці слова вчителя української мови лігницького ліцею Івана Співака, багаторічного вихователя багатьох поколінь свідомих українців залишаються своєрідним заповітом для вчителів, учнів та батьків і сьогодні.

Як у цьому році проходив іспит з рідної мови у Ґурові-Ілавецькому, Лігниці, Білому Борі та Перемишлі – школах, які завжди були фундаментом наших громад на місцях, – читайте у нашій статті. А цьогорічним випускникам українських шкіл бажаємо усього найкращого, бо іспити вже позаду, а попереду – світ широкий, воля! (Орест Лопата)

ҐУРОВО-ІЛАВЕЦЬКЕ

Тест з української мови, на написання якого нашим матуристам надали 170 хвилин (такий самий час мали і всі інші національні меншини), складався з двох логічних частин. У першій потрібно було відповісти на низкузапитань на основі фрагментів двох текстів – Ганни Веселовської «Український театр у пошуках порозуміння» та Клари  Ґудзик «Про що говорить мова?». Уважний читач з цією частиною іспиту повинен був собі спокійно порадити – щоби не мати проблем з цим завданням, вистачало систематично відвідувати уроки рідної мови в ліцеї. У нагоді стало також знайомство з сучасною українською публіцистикою, доступною, зокрема, в інтернеті.

Друга частина тесту – прозовий текст або поезія на вибір, які повинні були стати основою самостійного твору. Цього року матуристам для роздумів й висновків запропонували фрагмент твору Уласа Самчука «Марія».  Автор був першим, хто сказав світові правду про трагедію Голодомору 1933 року, його причини і наслідки. Роман написаний у вигляді хроніки життя селянки, постать якої асоціюється з образом-символом України, понівеченої ворогами країни. Запитання до наведеного фрагменту «Марії» – «Чи доля є заздалегідь відомим сценарієм нашого життя?» – дозволяло учням згадувати і сучасність, наприклад, події на Сході України.

Провідною темою запропонованої цьогорічним матуристам поеми Євгена Маланюка «Під чужим небом» стала туга за батьківщиною, емоція, яку поет добре відчув на собі. Безсовісна доля закинула ліричного героя поеми далеко на чужину. Йому самотньо і він тужить за рідною Херсонщиною, батьківською хатою, рідними та близькими.

Своїми міркуваннями про іспити, навчання в Ґурово-Ілавецьку та планами на майбутнє поділилися троє випускників ліцею.

– Я гадаю, що ми можемо впливати на долю лише у невеликій мірі, а більшість подій –  невідомі. Подібної теми я сподівалася і була до неї готова, – каже Уляна Луканюк, яка обрала тему про долю. – Моє навчання саме в цій школі не випадкове: тут навчався мій брат, а самі ми з Івано-Франківщини, з міста Косів. Коли я сюди приїхала, було трохи страшно, але це почуття скоро минуло. Тут працюють привітні люди, які готують нас до дорослого життя. Нічого тут не відбувається несподівано, а тільки помірковано, із розумінням наших потреб. Після навчання в ліцеї хочу поступити в університет у Варшаві або Познані на факультет міжнародних відносин або, можливо, управління.

– Мені більше сподобалася тема чужини в поемі Євгена Маланюка, тому я вирішив писати про неї, – розповідає Михайло Іванчевський. – Думаю, що ми, проживаючи в Польщі, протягом багатьох поколінь маємо особливий погляд на батьківщину, вигнання, патріотизм, мову, тож варто цим поділитися з іншими. Роки навчання саме у цій школі, я вважаю, не пройшли дарма: як з точки зору учбового процесу, так і появи нових товаришів. Ліцей залишить у моїй пам’яті якнайкращі спогади. Мої плани на найближчі місяці – це нарешті відпочинок, а потім університет. Хочу навчатися у Варшаві і вже вибрав Університет психології.

– На мою думку, іспит не був надто важким, можна сказати, ми писали його з приємністю. Я вибрала тему про долю, вона підійшла мені більше, ніж аналіз вірша Маланюка, – ділиться враженнями Каміля Бабицька. – Школа та навчання у ній виправдали мої очікування. На початку здавалося, що буде важко, але з часом все ставало зрозумілим і простішим. Після закінчення ліцею хочу продовжити навчання у Ґданську, своє майбутнє пов’язую з інформатикою.(Богдан Тхір)

ЛІГНИЦЯ

Організатором іспиту з української мови є Центральна екзаменаційна комісія (ЦЕК), тому екзаменаційні аркуші у всій Польщі були однаковими, а екзамени в усіх школах проходили так само. Питання для іспиту складали експерти з ЦЕК: вчителі-україністи, наукові працівники вищих шкіл, люди з досвідом викладання української мови у Польщі.

Першою частиною екзамену був тест із читання та інтерпретації публіцистичних текстів, зрозумілих для учнів, що відповідали рівню їхніх знань та віку. Окрім цього, тексти мали бути нейтральними політично, їхнім джерелом стали широкодоступні українські медіа. Матуристи читали текст, а потім відповідали на запитання. Другою частиною іспиту  була самостійна письмова робота, в якій треба було опрацювати один із двох літературних творів, прозовий або поетичний.

Лігницькі матуристи були задоволені запропонованими темами екзамену. За їхніми словами, твір Уласа Самчука «Марія» вони пам’ятають добре. Цей твір читається емоційно, учні емпатично сприймають особисті переживання головних персонажів. Все свідчить про те, що наші випускники дуже добре виконали свої завдання.

Частина наших учнів приїхала до Лігниці з України. Їхнє розуміння тексту досконале, а от у місцевих матуристів часом виникають мовні проблеми. Додатковою складністю є те, що наші учні не розмовляють літературною мовою кожен день, бо стикаються з нею тільки у школі, на уроках. Тому їм на іспиті треба було більше працювати зі словниками, та все-таки із завданнями вони впоралися непогано.(Ірина Мадараш)

БІЛИЙ БІР

У ліцеї випускні іспити складали 11 дітей – одна учениця, яка під час пандемії повернулася в Україну, вирішила писати кінцеві іспити на батьківщині, тим більше що там вона також навчатиметься у вищій школі. На екзамени з України також спеціально приїхали п’ятеро учнів, після прибуття вони пройшли 14-денний карантин. Всі випускники – родом з України, тому було цікаво дізнатися, чи легко далася їм матура. Було приємно почути, що іспити виявилися не особливо складними. Тим не менше кожен учень мав і улюблені предмети, і такі, за які все ж переживав. Натомість із іспитом з української мови впоралися усі. У Білому Борі учні також писали твір на тему: «Чи доля є заздалегідь визначеним сценарієм» на основі роману «Марія» Уласа Самчука.

– Побачивши цю тему, я дуже зраділа, оскільки всі ми дуже добре знаємо «Марію». Це цікавий роман, він нам усім сподобався, тому ніхто не мав проблем із твором на цю тему. Після матури з української мови ми вийшли задоволені й у піднесеному настрої,  –  розповідає Анастасія Воловик.

Найскладнішим для неї був іспит з польської мови, але назагал вона задоволена і ним, і рештою екзаменів. Анастасія подаватиме документи до Варшавської кіношколи на операторський факультет.

Тема з української мови також сподобалась Назарові Долібі.

– Насправді вона було дуже легкою. Усі були до неї готові, оскільки ми раніше писали схожі твори на уроках української мови. Більшість апелювала у своїх роботах також до роману «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, – каже Назар.

Йому найлегше далися англійська, українська та російська мови, а також математика, натомість найважче – польська мова. Майже всі цьогорічні випускники і далі навчатимуться у Польщі – Назар зі своєю дівчиною обрали Вищу школу інновацій та технологій у Любліні. Хлопець вчитиметься на факультеті економіки, а дівчина – адміністрації.

 – Тема з української мови була справді дуже гарна й водночас не надто складна. Набагато важчими були пробні іспити. Тим не менш я би не сказала, що матура назагал була легкою чи дуже складною – для мене це був середній рівень, – каже Марина Головня.

Після навчання у Білому Борі вона хоче вивчати германістику у Бидґощі, тому на іспитах для неї чи не найважливішою була німецька мова. Дівчина та її однокласники також не відчули складнощів від того, що іспити писали під час пандемії.

– Я розмовляла з матуристами: тема з української мови справді підійшла усім, вони вважали її легкою. Учні найчастіше апелювали до роману «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, поеми «Катерина» Тараса Шевченка, творів «Бояриня» Лесі Українки чи «Я (Романтика)» Миколи Хвильового. Тема настільки сподобалася, що у нашому ліцеї всі обрали саме її, – каже вчителька української мови Анна Мазур.

Вона впевнена, що всі учні успішно складуть іспит. (Анна Вінницька)

ПЕРЕМИШЛЬ

– Стрес є завжди, – каже Петро Піпка, директор школи у Перемишлі, хоча у «шашкевичівці» з 2006 року (коли запровадили матуру у формі зовнішнього тестування) не було жодного випадку, щоби хто-небудь не склав екзамену з української мови. Попри ситуацію з пандемією, усе пройшло спокійно, з дотриманням правил безпеки, всі випускники змогли приступити до екзаменів.

– Непросто було зібрати вчителів до екзаменаційних комісій, – каже директор «шашкевичівки», – але найбільшу тривогу викликала непевність, чи зможуть приїхати наші учні з України.

На щастя, Підкарпатська кураторія освіти потурбувалася, щоб усі 73 матуристи, громадяни України, змогли перетнути кордон. Прибули вони на два тижні раніше, щоби відбути карантин, який, до речі, було відмінено через два дні.

– Не страшно, що ми приїхали раніше, – стверджує один з ліцеїстів Данило Ярко, – самоізоляція пішла нам на користь, ми готувалися до екзаменів.

Здається, що учні не дуже сильно переживали перед екзаменом з української мови. Кажуть, були добре підготовлені, у нагоді стали також дистанційні уроки-повторення.

– Якщо вміти читати і писати – не важко отримати добрі результати, – каже ще одна випускниця Вікторія Рогульська.

Після розмов з матуристами, які склали екзамени, директор школи та вчителька української мови Оксана Кахнич впевнені: іспити пройшли для учнів добре. Тексти для читання з розумінням не були важкими, а до того ж – сучасними та цікавими. Перший був про театр свідків, нове явище в українській драматургії, другий – про сприйняття світу через призму мови на основі прислів’їв і приказок.

– Тексти добре читалися, а запитання були зрозумілими, – каже випускниця Юлія Заячківська.

Більшість учнів для письмового твору обрала тему про долю на основі роману Уласа Самчука «Марія». Цей трагічний роман про насильницьку колективізацію українських селян та жахливу смерть внаслідок штучного голоду, написаний в 1933-му в еміграції, вражає читача і до сьогодні вважається одним з найкращих на цю тематику.

– Читання книг не є моїм найулюбленішим заняттям, та «Марія» виявилась одним з найцікавіших творів, які я читав в ліцеї, – зізнається Данило.

– Доля – це цікавий та популярний мотив, який без проблем можна знайти в багатьох інших творах, – стверджує Вікторія.

Крім роману Самчука, учні апелювали в письмовій роботі ще до одного літературного твору на вибір: «Тіні забутих предків» Коцюбинського або «Катерина» Шевченка. Що цікаво, мало хто наважився на тему, пов’язану з твором Євгена Маланюка «Під чужим небом».

– Вибрати на матурі аналіз ліричного твору ризиковано, – пояснює випускник Теодор Фіцак. – Якщо поставиш інтерпретаційну тезу, яка не вписується в ключ, отримаєш дуже мало балів за твір, або й жодного.

Можна сказати, іспит з української мови у цьому році був неважким та абсолютно доступним для учнів, які пропрацювали разом зі вчителькою всі твори з обов’язкового списку. На запитання, добре чи погано, що екзамен з української скласти досить легко, усі погодилися, що добре.

– Важка матура вимагає кращої підготовки, але водночас відлякує учнів від пунктів навчання, – каже Теодор.

Всім важливо, аби іспит здавало якнайбільше школярів-українців, хоча бали й не враховуються при вступі до вищих шкіл. Директор «шашкевичівки» переконує, що для цього варто докласти зусиль, бо багатьом атестат з українською мовою може допомогти при майбутньому працевлаштуванні.

Вікторія радіє, що мала таку можливість: «Матура дає мотивацію, щоб читати і вчитися», а Данило не сумнівається, що українську склав добре: «Адже це моя рідна мова!». (Анна Смолинчак-Багінська)

Фото надані дирекцією школи

Поділитися: