Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №39, 2019-09-29

У вересні з’явилися два дослідження українських мігрантів у Польщі – українське, авторства Українського католицького університету, та польське, авторства агентства EWL S.A. З обох опитувань дізнаємося, що представники української міграції все частіше задумуються над оселенням у Польщі.

Українська міграція в Польщі після 2015 року – це дуже змінна і динамічна група, водночас, як пише директор Центру Східноєвропейських досліджень Варшавського університету Ян Маліцький, один зі співавторів польського звіту, «це цікава тема для досліджень». В останні роки ця спільнота стрімко змінювалася, зокрема тому, що абсолютна більшість громадян України приїжджала до Польщі на тимчасові заробітки. Це суттєво відрізняло українську міграцію від полонії на Заході Європи.

Що дізнаємося про українських мігрантів у 2019-ому? «Зростають їхні вимоги щодо заробітку, вони більше усвідомлюють мету своєї праці в Польщі. Збільшується відсоток людей, що розраховують на дуже високі доходи – причиною цього є зростання кваліфікацій цієї групи населення. Українці в Польщі не сприймають себе лише “дешевою робочою силою” – вони усвідомлюють свою роль на цьому непростому ринку. Усе більше українських трудових мігрантів хоче оселитися в Польщі на постійній основі, перевезти сюди свої сім’ї, інтегруватися з польським суспільством», – читаємо в коментарі д-ра Віктора Росса до звіту EWL S.A. «Громадяни України на польському ринку праці: досвід, виклики та перспективи–2019».

Дослідження польської групи цікаве тим, що це вже друге видання звіту, попереднє проводилося рік тому. Отже, опитування показує не тільки теперішній стан української міграції в Польщі, але й дозволяє прослідкувати певну динаміку настроїв, характеристик і портрету цієї групи упродовж 2018–2019 років.

Що ж змінилося?

Перш за все, кількість громадян України, що погоджуються працювати в Польщі за мінімальну погодинну ставку, зменшилася за рік аж у сім разів. Водночас, кожен восьмий респондент заявив, що за одне перебування в Польщі планує заощадити і привезти додому від 10 до 30 тисяч злотих. У майже втричі збільшилася кількість громадян України, що працюють у Польщі понад 6 місяців протягом одного перебування. На третину збільшилася кількість трудових мігрантів з України, котрі бажають оселитися в Польщі на постійній основі, разом із тим усе більше мігрантів говорять про те, що мають близьких знайомих серед поляків, з якими проводять вільний час. Аж 38,8% працівників з України планує перевезти до Польщі свої сім’ї, а 64,4% респондентів бажає, щоб їхні діти навчалися в Польщі.

Це свідчить про бажання істотної групи українських мігрантів пов’язати своє життя із Польщею на довший час. Нині у Польщі – лише кілька десятків тисяч громадян України з мільйона проживає постійно; невдовзі є шанс, що ця група в найближчі роки виросте до кількох сотень тисяч. Для 40-мільйонної Польщі це не надто помітна зміна, проте для 40-тисячної української меншини – зростання суттєве.

Дані дослідження EWL S.A. підтверджує також дослідження Українського католицького університету «Виклики сучасної міграції: українська спільнота в Польщі». Згідно з українським опитуванням, близько третини опитаних планують залишитися в Польщі назавжди – 31,9% (у дослідженні EWL S.A. це – 32,7%). Водночас українське дослідження показує, що 22,8% трудових мігрантів хочуть повернутися в Україну (у дослідженні EWL S.A. це – 29,8%).

Обидва дослідження показують також, що серед мігрантів існує велика група, яка хотіла б перевезти своїх рідних у Польщу; водночас, не виключає повернення в Україну, якщо економічна і політична ситуація в країні стабілізується. Обидва дослідження показали, що мігранти з України охоче знайомляться і спілкуються з поляками, хоча більшу частину вільного часу проводять усе ж із громадянами України. Українські мігранти загалом хвалили Польщу за відсутність корупції, умови праці, рівень оплати роботи.

Найчастіші зловживання роботодавця були пов’язані із винагородою за працю (невиплата зарплати або оплата за нижчою, ніж було домовлено, ставкою), а також опису вакансії, коли фактичні умови зайнятості відрізнялися від заявлених.

Водночас представники EWL S.A. запитали громадян України, чи зіткнулися вони із недоброзичливим ставленням через національне походження. На подібний досвід вказало 30% працівників з України, при цьому кожен п’ятий український працівник поскаржився на агресивне поводження на роботі, а кожен дев’ятий – поза робочим місцем. «Загалом вони відчувають себе тут у безпеці і лише зрідка стикаються з неприязню з боку поляків», – коментує дані експерт рапорту Віктор Росс.

Чи агресія проти третини групи – це «рідка неприязнь»? Я особисто маю великі сумніви. Ці дані цікаво розглядати в комплекті з тим, що ці ж самі люди говорять про відчуття більшої безпеки і гідності, котрих вони зазнали в Польщі. І водночас – майже кожен третій заявляє про агресію на тлі національного походження. Для мене особисто ці категорії взаємно виключаються.

Поділитися: