Павло Лоза ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №21, 2020-05-24

Одним із елементів роботи кожної неурядової організації є вибори управи та голови. У лютому 2019-го відбувся Х з’їзд Об’єднання лемків (ОЛ), на якому Стефан Клапик погодився очолити організацію на один рік. У березні цього року було обрано нового голову – Григорія Трохановського.

Фото з facebook.com/Zjednoczenie-Łemków

Саме цією інформацією відкривається весняний номер лемківського журналу «Ватра». Серед пріоритетів, визначених новим головою, є підтримання високого рівня культурної діяльності лемківської громади, подальше спостерігання за процесом повернення лемківського майна, формальне відкриття гуртків ОЛ в великих містах – Ґданську, Варшаві, Перемишлі, де вже навчаються і працюють активні члени організації, а також підтримка контактів з представниками різних організацій, місцевої та центральної влади, інших національних і етнічних меншин.

Новий голова звернув також увагу на ситуацію, пов’язану з пандемією: «Очевидно, найближчий час в нашій діяльности обмежений буде впливом пандемії коронавірусу. Ефекти того нещастя можут бити глобальни і принести наслідки для вшитких люди, не лем для для нашой громади. Гнески не знаме іщи, який буде сьвіт по епідемії. Як буде виглядати фінансуваня організацій національних меншин? Яка буде активніст нас самих? Єм впевнений, же найближши дни принесут нам одповіди. Та без огляду на тяжку ситуацію, будеме намагатися далі працювати для добра нашой лемківской громади».

Пандемія вже впливає на діяльність лемківської громади і навіть на журнал «Ватра». Досі традиційним елементом журналу був перелік подій, якими жила лемківська громада в останні місяці, розміщений у «Лемківській хроніці». Зараз з огляду на ситуацію немає не лише «Лемківської хроніки», а й низки матеріалів про різні культурні заходи, бо вони просто не відбуваються. Проте з’явилася нова сторінка для дітей, у якій для наймолодших розміщено малюнки, конкурси, вірші.

У весняному номері «Ватрі» головними статтями можна назвати поминальні матеріали. Один із них присвячений покійному Стефанові Гладику. Це не лише біографія довголітнього голови ОЛ з переліком його досягнень та відзначень, які він отримав. Це також матеріали-спогади, фрагменти зі щоденника Мілька Гойсака, у яких лемко зокрема описує візити пана Стефана на засідання Спільної комісії уряду та нацменшин, членом якої він був майже 10 років. У номері опубліковано фрагменти прощальних листів, зокрема від посла України Андрія Дещиці, Генерального консульства України у Кракові, Спільної комісії уряду та нацменшин, які надійшли до Об’єднання лемків у зв’язку зі смертю пана Стефана.

На жаль, у цьому номері редактори мусили розмістити значно більше спогадів-некрологів, ніж зазвичай, адже за останні три місяці пішло з життя багато видатних лемків. На сторінках журналу з’явилися спогади про покійних: Володимира Ющака, який роками допомагав організовувати з’їзди колишніх жителів та нащадків села Боднарка, Штефана Баюса, одного із засновників «Лемківської ватри» у Канаді та греко-католицького митрополита у Філадельфії (США) о. Стефана Сулика, родом з Бальниці біля Команчі. Адам Вєвюрка у своїй статті згадує також покійного православного священника отця митрата Михайла Жука, що походив з Кам’яної на Лемківщині.

Для багатьох цікавим буде матеріал Марії Вудки, котра описала історію своїх рідних, яких доля закинула у США, Францію та Україну. «Бабця Марія і дідо Франко. Вони були шляхетні і освічені. Дідо знав 5 мов (англійська, польська, французька, німецька і розумів лемківську говірку), а бабця 4 (лемківську, польську, французьку і словацьку, бо Довге за пару кілометрів від Словаччини)», – пише про своїх дідуся і бабусю авторка статті. Коли померла її бабуся, а з Франції вислали родині її пенсію, до батька навідувалося КГБ (КДБ – Комітет державної безпеки).

«Валюту конфіскували, а татові грозив реальний строк у в’язниці. Він їздив на суд до Москви», – описує родинну історію Марія Вудка. У січні цього року рішенням суду у Горлицях жінка отримала майно після своїх дідуся і бабусі у селі Довге на Лемківщині.

В номері є також стаття Григорія Суханича, де показана історія Анни  Павелчак, родом з Новиці, яка зараз живе в Україні. Лемкині у січні цього року виповнилося 100 років.

Поділитися:

Схожі статті

Комітет Держбезпеки СРСР проти Організації українських націоналістів: документи та свідчення

Ярослав Присташ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №19, 2020-05-10 Я з великою цікавістю взявся до читання зібраних Василем Даниленком документів про ставлення комуністичної влади...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*