■ ГРОМАДА ■ 2011-06-18
{mosimage}
З І Р К И Ф е с т и в а л ю
Це жива леґенда новітньої української музики. Його могутній, небеснокрилий бас здатний підіймати, надихати і розкривати сокровенні глибини мільйонів людських душ. Саме так сталося восени 1989 р. на заключному концерті І Фестивалю “Червона рута”, коли співак, виступаючи в статусі володаря ґран-прі, насмілився вперше публічно заспівати “Ще не вмерла Україна”. І переповнена чаша чернівецького стадіону заспівала разом з героєм.
Його називають Кобзарем, Співцем, Подвижником духу. Незважаючи на те, що протягом останніх 10 років В. Жданкіна не можна було почути на жодному концерті, його голос все ще бринить у серцях його численних прихильників. У серці кожного, хто хоч раз зазнав розкоші від зустрічі з його неповторним тембром, хто хоч на мить оцінив щире золото його інтонацій і хто, хоч подумки, зміг пережити з В. Жданкіном той невигойний душевний біль незчисленних поколінь князів та гречкосіїв, козаків і священиків, воїнів і поетів за несправдженою українською мрією…
Українців у Польщі він зачарував 1989 р., коли босоніж вийшов на сцену.
Колись він був популярним і жив у великому місті. Потім, залишивши все, переїхав у рідний Кременець на Тернопіллі. Колись він кинув виклик владі і пишався тим, що першим виконав Гімн України. Нині відомий бард займається столярством і співає в церковному хорі…
“Наше слово” №25, 19 червня 2011 року {moscomment}
