В Лісабоні відкрили перший в Португалії пам’ятник Шевченкові

Христина Заник ■ КУЛЬТУРА ■ №38, 2019-09-22

14 вересня у Лісабоні відбулось відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку. Це перша така скульптура в Португалії. Кошти збирала вся українська громада в цій країні та за кордоном. Монумент розташований на пагорбі з видом на річку Тежу – активісти шукали місця, максимально наближеного до рядків з Заповіту: «щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі було видно». На подію приїхала делегація українців з Мадриду.

Два роки тому серед українців у Португалії була створена ініціативна група, куди увійшли представники різних громадських організацій, священики праврославної та греко-католицької церков, художниця Богдана Зарума. «Ми хотіли охопити максимальну кількість українців з різних організацій та роду занять, щоб можна було обрати проект, який сподобається більшості», – розповідає Олеся Зарума, яка ввійшла до ініціативної групи. 

Активісти провели конкурс на найкращий проект пам’ятника Шевченкові. В ньому взяло участь шість українських скульпторів та один португальський, який і виграв з перевагою в один голос. Елдер Карвальо походить з півночі Португалії. Його проект – це бюст з бронзи, який стоїть на камені. Також поруч з бронзи створена «книга», де написано українською і португальською мовами: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає». Поруч – підпис Шевченка, португальською опис про те, що це великий український поет, дата народження і смерті.

На відкриття зібралася українська громада в Португалії, посол України в Португалії Інна Огнівець, скульптор монументу Елдер Карвальо, духовенство української греко-католицької та православної церкви вселенського патріархату, представники інших посольств та чиновники муніципалітету Лісабону. На подію приїхала делегація українців з Мадриду, які також долучилися до збору коштів.

Для втілення проекту в життя українці створили організацію «Монтарас», яка розшифровується як «монумент Тарасові Шевченку». Головою організації обрали Олесю Заруму. «Кошти на пам’ятник збирала вся українська громада Португалії і світу, – розповідає вона. – Ми ліпили вареники, проводили різні аукціони – робили все, що тільки можемо, щоб зібрати ці гроші. На разі нам бракує близько тисячі євро, але ми вже зібрали основну частину. Загальні витрати – це біля 17,5 тисяч євро. Я найбільше переживала, чи вдасться вчасно зібрати кошти, адже в нас було всього півроку – від лютого, коли була створена організація». До неї увійшли відомі в громаді голова «Спілки українців Португалії» Павло Садоха та отець Микола-Ярема з греко-католицької церкви. 

Ідея відкриття пам’ятника Кобзареві в Португалії – не нова. Ще десять років тому українська громада встановила перший контакт з місцевою владою через депутатку муніципалітету, яка має далеке українське коріння – одна з її бабусь була українкою. Вона добилася виділення землі в місці, яке нагадує відомі рядки з «Заповіту» – «щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». Завдяки цим старанням тепер скульптура стоїть на пагорбі, а з нього видно найбільшу річку в Лісабоні – Тежу. Це Риштеллу – елітний район столиці Португалії, недалеко знаходиться посольство України. Поруч – каплиця 18 століття, з якої відпливали в океан португальські відкривачі тих часів. Щоправда десять років тому до зведення пам’ятника так і не дійшло через скандали навколо кандидатури скульптура Ігоря Гречаника, яку просувала тодішня українська влада (його звинувачували в тому, що раніше в Ризі він, попри погоджену одну ціну, підняв її вдвічі). Олеся Зарума розповідає, що після того ситуація зайшла в тупик, і лише два роки тому українці повернулися до ідеї зведення монумента Кобзареві.

Навколо скульптури викладенка нова бруківка за мотивами вишиванки, посаджені квіти, а поруч навіть ростуть дуб і калина.

Олеся Зарума розповідає, що в Португалії про Україну знають небагато, адже українська діаспора в цій країні доволі молода. Понад двадцять років тому українці почали активно приїздити до Португалії на роботу і планували після року-кількох повертатись додому. Але частина тих емігрантів залишилась. Активно діє громада при церкві, хоча фізичної структури ні православної, ні греко-католицької церков немає: обидві орендують приміщення португальських святинь для відправлення служби. Саме пам’ятник став першою фізичною українською структурою в Лісабоні, – підкреслює активістка.

Якщо ви хочете долучитися до збірки коштів на пам’ятник (не вистачає ще близько тисячі євро), організатори подають рахунок (просять вказати ім’я прізвище та електронну адресу):

IBAN PT50 0007 0000 0044 9844 3882 3

SWIFT/BIC BESCPTPL

Телефон для довідок – (+351) 963175127.

Фото – Олеся Зарума

Поділитися:

Категорії : Культура, Події

Схожі статті

«Політика непам’яті» на комісії нацменшин

Ігор ІСАЄВ, головний редактор порталу українців Польщі PROstir.pl На комісію національних та етнічних меншин, котра займалася вандалізмом проти українських пам’ятників, вчергове прийшов депутат націоналістів...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*