Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №2, 2021-01-10

«Помітять як товар», – написала Ольга у варшавській мігрантській групі на фейсбуці у відповідь на повідомлення, що громадяни України зможуть вакцинуватися від коронавірусу в Польщі на таких же умовах, що й поляки. «Готуйтеся до того, що доведеться подавати довідку про вакцинацію разом з іншими документами на “карту побиту”», – це вже пише Богдан у вроцлавській групі. А Антон у десятках груп постить відео із поміткою «ТЕРМІНОВО» – «Вас звільнять з роботи, якщо не погодитеся на щеплення». Українські мігранти в Польщі піддалися істерії на тему вакцини від коронавірусу. І причин цього – кілька.

Антивакцинатори (пол. «antyszczepionkowcy») – це такі собі «Свідки Єгови» для медичного середовища: непослідовні в доктрині, несправжні у пророцтвах, неправильні в інтерпретаціях, проте досить причіпливі у здобуванні нових членів руху. Якщо «Свідки Єгови» – активні «на місцях», то антивакцинатори – в інтернеті і соцмережах.

Адресуючи свої повідомлення людям, що не надто орієнтуються у відповідних галузях – медицині чи християнстві – обидві спільноти просто-таки нагромаджують купу неперевіреної інформації з великою кількістю посилань на «авторитети», які такими не є, маніпулюючи даними псевдонаукового характеру. Обидві групи балансують на межі закону, використовуючи природні права людини (право вибору, свободу слова), щоби переконати власних прихильників у сумнівних догматах, які можуть призвести до сумних наслідків. Для «Свідків Єгови» це заборона переливання крові, для антивакцинаторів – відмова від щеплень.

На проблему цього руху в західних країнах звернули увагу після нападу Росії на Україну – якраз тоді, коли почали говорити про серйозну загрозу гібридної агресії Кремля проти демократії загалом. Коріння багатьох антивакцинаторських рухів сягало якраз «ботоферм» у Росії, а сенс їхніх дій був дуже простий: викликати недовіру до державних інститутів на суто біологічному рівні. 

Лідером антивакцинаторських рухів у Європі є Франція – там скептики щеплень складають приблизно третину населення, а вакцині від ковіду не довіряє майже половина громадян. До цих настроїв приєдналася також Польща – саме вона, поряд із Францією, є недоладним лідером в ЄС за кількістю тих, хто не хоче щепитися проти нового вірусу. Це виявилося вже під час «нульової» хвилі вакцинації медперсоналу – навіть серед медсестер чимало є таких, що… не вірять вакцинам.  А от в Індії, наприклад, щепитися хоче близько 80% населення.

Парадокс антивакцинаторів – якраз у тому, що їх найбільше у тих державах, де люди вже не пам’ятають смертей від вірусних хвороб. Скептиків немає у країнах, де хтось щодня помирає від туберкульозу, гепатиту, холери чи кору. Вони є там, де про ці хвороби і те, як легко від них загинути, давно забули. 

Оскільки антивакцинатори дуже активні в інтернеті, на їхню маячню особливо піддаються люди, що черпають інформацію лише з цього джерела. Про те, що в Польщі бракує медіа для українських мігрантів, уже неодноразово писали на шпальтах «Нашого слова». Ті медіа, що вже існують, не в стані конкурувати з численними групами у соцмережах. У критичні моменти – на кшталт пандемії коронавірусу, коли різним прошаркам суспільства потрібно повідомити важливу інформацію – ця проблема стає особливо виразною. 

У нещодавньому дослідженні британського Центру протидії цифровій ненависті (англ. Center for Countering Digital Hate) представлені лаштунки антивакцинаторського руху. Окрім спеціальних навчань та маніпуляцій у соцмережах, ці групи звертають особливу увагу на меншини.

«Порівняно із широким загалом населенням США, більша частка афроамериканців або не впевнена в тому, що отримає вакцину проти ковіду, або не планує вакцинуватися. Проблема особливо гостро стоїть для тих, хто більше читає соцмережі, ніж традиційні новини. Антивакцинатори підлаштували свої головні повідомлення так, аби максимізувати сумніви щодо вакцини серед афроамериканців та інших етнічних спільнот, насамперед через висвітлення історичних подій – зокрема, випадків зловживань з боку медиків, як-от експеримент Таскігі [сумнівно відомий експеримент проти бідного афроамериканського населення, зараженого сифілісом – ред.]», – ідеться у дослідженні.

Знайомо, правда ж?

У польських медіа вже наголошують, що переконати поляків щепитися буде значно складніше, ніж провести масштабну логістичну операцію з вакцинації. Це – серйозна проблема для уряду. Іноземців із урегульованим статусом вписали в останню групу тих, хто може отримати щеплення. Залишається питання – чи до них теж буде скерована «національна» інформаційна кампанія щодо безпечності вакцинації? Адже у мігрантських групах розповсюджуються теорії змови на тему коронавірусу загалом і щеплень зокрема. З огляду на те, що частина цих повідомлень походить із прокремлівських джерел (на кшталт блогера Анатолія Шарія), варто подумати також про безпеку українських мігрантів у Польщі. Тобто – про безпеку всього суспільства загалом. 

Поділитися: