Андрій Вацик ■ КУЛЬТУРА ■ №3, 2020-01-19

Маланки, які обов’язково варто відвідати!

Маланкувати так, щоб на це з року в рік їхали дивитися тисячі туристів, продовжують у кількох селах України на Тернопільщині та Буковині. І хоча дійства називаються однаково, за своєю атмосферою, ідеєю та драйвом вони кардинально різні.

У Горошовій «Кличко» побив «Януковича»

Пік популярності Маланки у Горошовій Тернопільської області припав на злам тисячоліть. Окрім традиційного водіння Маланки переодягнутими юнаками, в ніч з 13 на 14 січня в селі відбувається парад. Раніше люди збиралися цілими вулицями і заздалегідь готували на свято велетенську фігуру, яка кріпилася на мотоблок, вантажівку, авто чи навіть звичайний віз. На центральному майдані кожна команда презентувала свою фігуру, при цьому лунало багато гумору та політичної сатири.

Одразу після Помаранчевої революції у січні 2005 року на карнавалі в Горошовій відбулося те, що не проти були в реальному житті побачити мільйони українців: на імпровізованому боксерському рингу «Кличко» бив «Януковича», після чого побитого кинули в клітку. Тоді на карнавалі як ніколи було багато політичних персонажів.

З роками політиків замінили міфічні істоти, кіногерої, образи популярних виконавців. Тоді як раніше, за словами старожилів, про подібне ніхто б і подумати не міг, головними учасниками були завжди козаки та герої Вертепу. Зрештою, в радянські часи в Горошовій, та й інших селах, в яких досі культивують карнавали на Маланки, дійства проводили напівпотайки. Про вихід на центральні вулиці села в образах героїв можна було тільки мріяти.

«Тоді всі боялися голови сільради, щоб не доклав в КДБ. Іноді доводилося тікати від дільничого міліціонера. Одного разу мене директор школи побив за те, що я був Маланкою. Змушений був обіцяти, що більше не будемо водити Маланку, але наступного року знову збиралися з хлопцями і йшли по хатах. Бо це наші традиції, ми не могли від них відступити», – згадує старожил Горошової Тарас Прокопів.

В останні роки карнавал в цьому селі почав занепадати, участь у ньому беруть все менше людей, масштабні паради залишилися лише у спогадах та фотографіях. Водночас зараз, зважаючи на чималий інтерес туристів до подібних дійств, карнавальну традицію вирішили відродити у сусідніх селах – Устя та Синьків.

Вага наряду може сягати 50 кг

Тим часом на Буковині обертів не збавляють, тож маланкування у Вашківцях та Красноїльську збирають чимало приїжджих з України та закордону. Особливо цікавим є карнавал у Красноїльську, де вирує якась дика неконтрольована енергетика, вражають і масштаби дійства.

Головним персонажами Маланки у Красноїльську є ведмідь та циган. Ведмідь є уособленням родючості, здоров’я й царем природи, циган – символ людської сили, яка упокорює силу природи, спрямовуючи її в потрібне русло.

Ведмедями на Маланці одягають лише неодружених юнаків. При цьому вони мають бути досить дужими, адже впродовж двох днів їм доведеться ходити в костюмі, який важить 15-50 кг – залежно від того, який кут села представляє Ведмідь. Найлегші костюми – очеретяні, у формі кулі або копиці, їх можна зняти. Натомість костюм з крилами, який робиться із плетених канатів сіна, одягають на лежачого, самостійно у ньому піднятися неможливо. Відповідно Ведмедів з крилами обслуговує Циган або служки. Вони годують носія костюму з рук, запихають цигарку йому до рота, виймають, щоб стряхнуи попіл, підносять чарку. Бо сам Ведмідь не в силі зробити нічого через костюм, руки в нього підтримують важку конструкцію.

І якщо раніше розмах крил сягав орієнтовно 3 м, то з роками він зростав і зараз може сягати цілих шести.

Маланкування у Красноїльську починається ввечері 13 січня. Ватаги маланкарів ходять селом, відвідуючи кожну хату свого кута. Спочатку для господарів танцюють Царі, в яких переважно переодягають менших дітей, Жид (як правило, на голові носить високий циліндр), Дідо з Бабою, в яких наряджають уже одружених парубків, інші персонажі. Фіналом ж стає виступ Ведмедя з Циганом, в двобої яких завжди перемагає Циган. Після цього господар частує усіх гостей і дає певну плату, розмір якої тут же на все подвір’я голосно оголошує Комендант, який водить ватагу.

Як пояснюють в селі, маланкарі обходять усі хати, адже їх прихід символізує вигнання злих духів з будинку. Також у Красноїльську люди звикли вважати, що якщо рік почався яскраво та весело, то таким він і буде.

Загалом село – чимале, у ньому проживає орієнтовно 9 тис. осіб. Іноді обхід хат може тривати до самого ранку, тож хлопцям потрібно мати добре здоров’я на танці, бушування, штурханину та алкоголь, якого доведеться спожити за ніч чимало.

Правила безпеки на карнавалі

А вже наступного дня в обід починається парад-карнавал. Ватаги з різних кутів села прямують до центру на майдан, щоб там себе представити і поборотися за звання найкращих. По ходу Ведмеді ревуть, кидаються одне на одного чи на своїх господарів. Іноді Циган може дуже жорстко приструнити свого підопічного, поваливши його на асфальт з допомогою металевих ланцюгів і так тягнучи по дорозі. Також домінування людини над природою уособлює важкезна булава, яку носять окремі Цигани. Підняти її вдається хіба двома руками і то не всім.

Емоції під час параду вирують такі, що окремі молоді чоловіки, незважаючи на морози, ідуть в колоні, роздягнутими по пояс. Час від часу вони прикладаються до фляги з алкоголем, та навряд чи це є головним джерелом їхньої гарячі.

На Крайсноїльському карнавалі представлене фактично все село, кожна родина делегує бодай одного представника. При цьому жодне меланкування не обходиться без ватаги місцевого умільця Івана Тарновицького, який щороку виготовляє для себе та своєї команди розмаїті маски з пап’ємаше. Одного року чоловік навіть спробував себе в ролі Баби, виготовивши собі відповідну маску. Усі свої вироби чоловік колекціонує, тож згодом може пригадати, як наряджався з товаришами в той чи інший рік. А ось на продаж маски він не робить, хоча, виглядає, серед туристів вони б мали чималу популярність.

Під час параду його учасники систематично скандують різні «кричали». Туристам вони мало зрозумілі, оскільки звучать рідною для жителів села румунською мовою. Хоча село українське, розташоване воно на кордоні з Румунією. І спілкуються тут переважно румунською. Нею звучать навіть офіційні вітання від керівництва села під час урочистостей на майдані. Ламану україно-російську тут використовують хіба для спілкування з журналістами та туристами, яких щороку більшає.

Як пояснили учасники дійства, «кричали» Ведмедів та Циганів різняться. Хоча за ритмом вони однакові, і для людей, які не знають румунської, звучать фактично однаково, оскільки рими дуже подібні. Насправді ж Ведмеді кричать наступне:

«Ми не відступимо, ми не здамося, хоча знаємо, що ми тріснемо.

Ми тріснемо, розколемося, і нічого нам не зроблять!».

Натомість у Циганів зовсім інший віршик:

«Ми цигани із шатра, спіймали одразу чотирьох ведмедів.

Ланцюгами пов’язали і у домівці сховали».

Кричалки викрикують дуже емоційно і супроводжують свистом. При цьому Цигани ще можуть гамселити Ведмедів, ті ж кігтями із грубого дроту часом так б’ють по асфальту, що аж сиплять іскри.

Водночас туристам Ведмедів боятися не варто. Хоча від карнавальної колони краще триматися трохи осторонь, щоб якийсь Циган чи інший костюмований герой не задів вас велетенським гострим тесаком, а чи навіть булавою, яка лежить на плечі і при повороті Цигана може когось збоку огріти по голові.

Та найнебезпечніші на дійстві – Лікарі. Вони можуть бризнути самогоном з шприца прямісінько в очі, часом вихоплюють людей з натовпу (переважно таки жителів власного села), і ведуть на «лікування», за звільнення з якого треба заплатити викуп. Минулого року викуп вимагали і «працівники військкоматів», які робили облави та «ув’язнювали» «ухилянтів» від армії.

Щоб потрапити на карнавали в Горошовій, Усті чи Красноїльську, треба проїхати блокпост. Причому по ходу їх може бути декілька. На кожному переодягнуті в міліціонерів, прикордонників, спецназівців чи навіть бійців АТО юнаки вимагатимуть певну суму. Як правило, вона становить 30-60 грн з легкового автомобіля, з мікроавтобусів чи автобусів, які привозять туристів, уже буде більшою.

Перевіряючі на блокпостах не агресивні, можуть заколядувати, іноді ще пропонують водієві дихнути у трубку, після чого заявляють, що він занадто тверезий для проїзду на карнавал і пропонують випити місцевого самогону.

Переодягнених поліцейських згодом можна побачити і на самому карнавалі. Дехто навіть переобладнує своє авто, встановлюючи на ньому яскраві мигалки, сирени та емблеми міліції. В такому вирі розмаїтих героїв, де тісно переплітається міфологія та реальність, минуле та сучасність, свідомість відключається і люди немов поринають в інший, якийсь казковий вимір. Власне, в цьому напевне і криється головна сутність карнавалів. Відбудуться вони вкортре уже 13 та 14 січня.

Фото автора статті

Поділитися:

Категорії : Культура, Україна

Схожі статті

«Білорусь сьогодні звучить яскраво»

Анастазія Канарська ■ КУЛЬТУРА ■ №39, 2020-09-27 Розмова з музикантом-імпровізатором Олексієм Ворсобою. Олексій Ворсоба – композитор, аранжувальник, виконавець (клавішні, акордеон), імпровізатор, педагог, двічі стипендіат...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*