Ігор ІСАЄВ ■ ПОГЛЯДИ ■ №28, 2020-07-12

Як політики роблять кар’єри на ненависті проти українців.

Чотири роки тому він почав вести ютуб-канал «Польща – це не соромно» («Polska to nie wstyd»), на якому «громив» («masakrował») Європейський Союз, «ліваків», «псевдоекологів» та «антиполонізм». Попри те, що на його канал підписано менше тисячі людей, сьогодні його слухають мільйони. А свою велику кар’єру він почав з атаки на українську меншину.

Мова йде про колишнього люблінського воєводу, а нині депутата Сейму – Пшемислава Чарнека. Зараз він є одним з облич виборчої кампанії чинного президента Анджея Дуди,  і на цьому його кар’єра найімовірніше не закінчиться. Це він був посередником між Сеймом та Сенатом у справі перенесення дати виборів, які не відбулися 10 травня через пандемію.

В останній каденції він затьмарив своєю запальністю Домініка Тарчинського, свого земляка з Любліна, котрий поїхав робити кар’єру до Європарламенту. У попередньому складі Сейму Тарчинський, поряд із Кристиною Павлович, був ексцентричним розповсюджувачем ідей правлячої партії. Таких гострих на слівце політиків, готових до атаки, мав у своєму арсеналі український Янукович (Вадим Колісниченко), такий є в Кремлі – Владімір Жиріновський. Вони потрібні для висловлювання того, що «серйозні панове» вголос не скажуть.

Проте Тарчинського вислали до Брюсселю, а Павлович – до Конституційного суду (щоб іще більше підкреслити пародію і гротеск?), тому новому парламенту став потрібний хтось інший. І люблінський воєвода добре впорався з цією роллю. Поставлений на друге місце в списку на парламентських виборах 2019 року, він показав один з найкращих результатів «ПіС» по всій країні – зібрав понад 87 тис. голосів. Подейкують, що Чарнек спочатку не хотів виїжджати з Любліна до Варшави, бо його сприймали як принаду для збирання голосів, а депутатом бути він не збирався.

У Любліні під час його керування регіоном, у 2018-му, відбувся перший на т.зв. «східній стіні» Парад рівності, бурхлива дискусія навколо котрого створила немало інформаційної поживи воєводі. Він називав ці подію пропагандою «розбещення, відхилення та збочення». Коли суд наказав Чарнеку вибачитися за ці слова, тодішній воєвода витиснув із себе певне формулювання. Проте – щоб не було сумнівів – його речник уточнив, що воєвода «нікого не перепрошує за жодне слово».

Завдяки цьому голосному процесу в польській громадській дискусії Чарнек став відомим як гомофоб, або, якщо хочете, «захисник традиційних цінностей». У будь-якому випадку він став відомим. Хоча перша його поява на загальнопольській арені відбулася кількома місяцями раніше – в липні 2018-го. У характерному для себе стилі він атакував учасників пам’ятної урочистості в Сагрині за участю тодішнього президента України Петра Порошенка, зокрема, голову Українського товариства в Любліні Григорія Купріяновича. Він звинуватив усіх у націоналізмі, а Купріяновичу, котрий промовляв під час урочистості від імені українців Польщі, закинув ганьбу і провокацію, разом із применшенням значення жертв Волинського злочину. Справа тягнулася півроку, за цей час Купріяновича попросили вийти з колегіального органу. Проте завершилося все нічим: прокуратура, попри голосні висловлювання воєводи, не знайшла нічого осудного в діях українського активіста. Цим нападом, а також контактами із російськими пропутінськими козаками Чарнек намагався вести власну зовнішню політику.

Після судового провадження, на відміну від Купріяновича, воєвода Чарнек рахував не страти, а зиски. Ніхто не покарав його за безвідповідальний напад на діяча – навіть політично. Зате безкарність відкрила йому дорогу до подальших атак, а відтак – і двері до великої польської політики. Досі відомий своєю ексцентричністю лише в Любліні, він став відомим в усій Польщі.

Відсутність покарання, суспільне сприйняття і політичне заохочення сприяють зростанню кар’єри пана Чарнека. Нещодавно тижневик «Polityka» вказав на незрозумілі зв’язки Чарнека з однією тютюновою фірмою, котрою через борги зацікавилися Агентство внутрішньої безпеки та Центральне антикорупційне бюро. Розпочалося провадження, але воєвода Чарнек видав рішення про призупинення адміністративних операцій на місяць. За цей час фірма вивезла накопичений тютюн у невідоме місце і оголосила про банкрутство. «Збитки Державного казначейства оцінювались майже в 5 мільйонів злотих, а виробників – близько 30 мільйонів злотих», – пише польський тижневик.

Окрім Чарнека, у сьогоднішній польській політиці є низка облич, котрі розпочинали від більш або менш делікатних атак на українську меншину Польщі і Україну загалом (передовсім – за історичну політику). Це Міхал Дворчик, нині голова канцелярії уряду і його міністр – а ще кілька років тому він сучасних українців називав «виконавцями геноциду». Це також Марек Аст, голова досить видного нині парламентського комітету з питань юстиції і прав людини – а колись голова комісії нацменшин.

Неетичні претензії до українців не призвели до покарання цих людей, навпаки – вивели їх на вищі щаблі кар’єри. Іншим це дає приклад, мовляв, от так і треба діяти. А українцям Польщі це говорить – над нашими головами немає політичної парасольки як над меншинами інших західних країн. Вас можна чіпати.

Поділитися:

Категорії : Погляди

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*