Фейлетон Степана Мігуса ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-02-10
Одеський міліціонер, бравий сержант з гарним українським прізвищем Швець назвав, будучи на службі, українську мову “телячою” – а хлопці, яких він перевіряв, записали це на мобільний телефон і вкинули до Інтернету. Після великого шуму з цього приводу, якого влада побоялася, міліціонера позбавили посади. Проте на його захист стали російські шовіністичні організації з відомою українською “проґресисткою”, україноненависницею Наталією Вітренко й об’єднанням “Родіна”, що безперешкодно діє в Україні на її ж – себто України – шкоду.
Головний сумнівний “герой”, коли вже трохи оговтався, ствердив, що його спровокували. Незабаром, певно, доведеться вислухати, що це навмисне зробили українські націоналісти, або ще гірше – фашисти. І міліціонера повернуть на роботу як героя, який дав відбій отим “жовто-блакитникам”, яких чує носом за кілометри. Повернуть тим більше, що в нього на вихованні двоє маленьких діток, яких йому, бідному, без хабарів немає за що годувати. “Нещасний сержант” і його малеча страждають через якихось там “хохлів” провокаторів і нікому не потрібну “телячу” мову.
Українська мова виявляється непотрібною і деяким українським “швецям” у Польщі. Дехто пропонує переходити на польську мову на заняттях з релігії для дітей. Дехто йде ще далі – закликає виголошувати проповіді в церквах мовою держави, у якій живе. Є й такі, і то серед священиків, які дивляться вперед на кільканадцять, а то й кількадесят років, бо – просвітлені якимось недоступним звичайному смертному промінням – знають, що незабаром українці не розумітимуть рідної мови і не будуть нею розмовляти. Ці священики вже тепер пропонують проводити додаткові літургії польською мовою, закликають пастирів писати листи теж не по українськи. Сержант Швець, порівнюючи з ними, – маленький гномик. Дивно, що вони ще не додумалися вивчати в школах українську мову по- польськи. Але з їхньою винахідливістю – це справа часу.
Усім “швецям” винахідникам і з України, і з Польщі, і з усього світу хотілося б на закінчення процитувати знаменний, безперечно їм присвячений вислів Володимира Винниченка: “Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження – українець, з виховання – руський, з переконань – неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі – боягуз, себелюб і раб. От це – малорос”.
“Наше слово” №7, 13 лютого 2011 року {moscomment}
