Наталя Кравчук ■ ПОРТРЕТИ ■ №15, 2019-04-14

Останнім часом про неї голосно та з острахом говорять учні, а отже й батьки. Математика – одна з найдавніших наук (від грец. – знання) про кількісні співвідношення та просторові форми дійсного світу. Законам математики підлягає все, що нас оточує. Пропоную увазі читачів роздуми на тему цього шкільного предмета від чудової вчительки математики, яка й досі має велике визнання в освітянському світі.

Розмова з Анітою Гнап – досвідченою педагогинею підваршавських загальноосвітніх шкіл.

Аніта Гнап

Розкажи, будь ласка, як навчання математики виглядало в минулому і тепер. Які з’явилися проблеми, що ними зацікавилися навіть найвищі інституції Польщі?

Моя робота в середній школі розпочалася ще в 60-х роках минулого століття. Тоді педагогічні кадри, з якими мені довелося працювати, – це були вчителі або з довоєнною освітою, або ті, що після війни закінчували вчительські семінарії, вищі педагогічні школи, або університети. Я математичну освіту здобула у Ґданському університеті, а перед тим закінчила Педагогічний ліцей №1 у Бартошицях.

Хочу підкреслити, що вчитель завжди був добре підготовлений до праці. Матеріал, тобто тема уроку, завдання, які треба зробити в класі та вдома, він мав представлені в письмовому вигляді. Педагоги ділилися своїм довголітнім досвідом із молодшими колегами. Принаймні я працювала в такому педагогічному гроні. Молодий учитель протягом трьох років мав обов’язок писати конспекти. Програма навчання для кожного класу повинна бути розписана на лекційні теми та внесена до шкільного журналу. Після трьох років ми писали тільки скорочені плани лекцій. Усе це робилося для того, щоб дирекція школи або контролюючий орган могли перевірити реалізацію програми.

На посаді віце-директорки ліцею я переконалася, що випускники педагогічних ліцеїв (існували до 1970 року – ред.) чи вищих педагогічних шкіл мали добру дидактичну підготовку. Це було видно під час вчительської практики (hospitacji) після проведення уроку.

Хто нині навчає математики у школах? Чула, що у великих містах бракує вчителів, бо добрі математики йдуть до корпорацій.

– На мою думку, це повинні бути вчителі з математичною вищою освітою та педагогічною підготовкою.

Щоправда, деякі вищі навчальні заклади пропонують післядипломне дворічне навчання математики, хімії чи фізики, яке дає педагогічну освіту. Нині вчителя на роботу приймає директор школи, і він бачить диплом і кваліфікації такого кандидата.

Результати поганого, хаотичного навчання, які і я спостерігаю, – це страх для учнів і батьків.

До моменту введення гімназій (перша реформа) програма навчання була стабільною. Вчителі добре орієнтувалися в ній. Застосовували перевірені засади й методи контролю знань учня. Звичайно, пристосовуючи їх до світових вимог і змін. У своїй праці вчителі вводили елементи комп’ютеризації. Навчання (початкова школа – 8 класів та середня – 4 класи) завершувалося випускним екзаменом (matura). Молодь могла продовжувати науку в закладах вищої освіти й там не мала проблем із математикою.

Нині спостерігаємо, що учень має прогалини в знаннях із попередніх шкільних років: або вже не пам’ятає матеріалу, або поверхнево вчив певні розділи математики.

Чого найчастіше не знає?

Завдання зі ступеня (dzialania na potegach), геометрія з тригонометрією, геометрія простору, функції та теорії імовірності (rachunek prawdopodopienstwa). Ці прогалини мають різні причини – від незнання таблиці множення до нерозуміння основних математичних понять. Потім одне накладається на друге… і дитина знеохочується чи починає боятися. Наслідки бувають прикрі, зокрема, наприклад, втеча з уроків тощо.

То як нам вийти з цієї ситуації?

Для математики, щоб добре її вчити і навчатися, потрібна солідна програма (програмні основи), добрий підручник, відповідно багато годин лекцій на тиждень, щоб учитель реалізував програму, а молодь могла її засвоїти. І ще важливе відповідне винагородження вчителів за їхню важку дидактичну працю. Тоді вони викладатимуться на 100%, допомагаючи деяким учням навіть позалекційними годинами.

То з чого освітні реформатори повинні почати, щоб «оздоровити» викладання математики?

Вважаю, що насамперед треба глибоко проаналізувати «програмну основу з першого по дванадцятий клас». Матеріал підкріплювати глибинними дослідженнями. Кількість годин на тиждень повинна бути підібрана так, щоб вистачало часу на нові теми і їх засвоєння. Збільшити число годин математики за рахунок другорядних предметів.

Математику треба вчити на уроці, а для цього необхідна відповідна кількість дидактичних годин. Треба ж ще навчати дітей логічного мислення, адже говоримо про науку, яка послуговується методом дедукції (виведенням детальних суджень із загальних – прим ред.).

Що треба робити, щоб дитина набувала впевненості?

Математична освіта в середній школі повинна вдосконалювати вміння аналізу та самостійного пошуку інформації. Вести так заняття, щоб учень умів бути активним у групі (дискутувати) та розв’язував проблему у творчий спосіб, а також знав, як послуговуватися інформаційними технологіями. Математичний виклад вчителя – близько 15 хвилин, щоб діти не нудьгували, а потім активізувати учня роботою над текстом. На мою думку, треба створити пілотажну програму й реалізувати її у визначених школах. Потім, на підставі відповідних досліджень, скликана комісія повинна створити нову програму.

А як досі виглядає методика навчання?

Насамперед робиться ставка на перевірку знань (хоч не всюди), і тут найбільш поширена методика тестування. У більшості шкіл наука математики базується на роботі зі збірником завдань, за певною схемою.

Найвища контрольна палата (Najwyzsza Izba Kontroli – NIK), аналізуючи погані результати навчання математики, пропонує тимчасово відмінити обов’язковий випускний екзамен із математики до часу покращення рівня навчання.

Особисто я як досвідчена вчителька математики вважаю, що відміняти не треба. Натомість рекомендую вести екзамен за профілем. Змінити кількість завдань та систему оцінювання.

Коли дитині не «йде» математика, то батьки шукають порятунок у роботі з репетиторами. Це обтяжує учня (забирає вільний час) і батьків, які витрачають кошти. У чому секрет, що діти, які потрапляли до тебе на кілька додаткових уроків, успішно складали екзамен із математики?

Я пропрацювала в середній школі 54 роки. Матеріал програми навчання знала на пам’ять. Під час індивідуального навчання могла швидко зорієнтуватися, які учень має прогалини в знаннях. І треба було за короткий час їх заповнити. З дитиною я завжди вела спокійну розмову про те, що треба зробити, заохочувала й мотивувала до праці. У разі потреби терпляче пояснювала аж доти, доки учень не зрозуміє і не розв’яже проблему самостійно або з моєю допомогою. Наступного разу бувало вже краще. Дитина набиралася відваги. Я не проявляла здивування, коли учень не знав навіть очевидних речей. Адже йшлося про те, щоб не створювати в нього блоки, а заохочувати до дальшої науки. Показати йому – якщо захоче, то все може сам зробити.

І насамкінець хочу зауважити: добре засвоїти основи математики допомагає вміння логічно мислити й вільно орієнтуватися у світі, насиченому продуктами технічного прогресу. Математика потрібна всім, включно з гуманітаріями.

Поділитися:

Схожі статті

Родинна зустріч в українському ліцеї

Ігор Щерба ■ ПОДІЇ ■ №26, 2018-07-01 Як святкували півстолітній ювілей у Ґурові-Ілавецькому Відзначення 50-ліття ґурово-ілавецького українського ліцею розпочала наукова сесія, присвячена українському шкільництву....

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*