Олена Гуменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №14, 2019-04-07

Родина Шульгиних відома знаковими особистостями. Найперше згадується Олександр Шульгин – перший міністр закордонних справ Української Народної Республіки. Разом із братом Миколою працювали в місії УНР в Парижі та редакції журналу «Прометей» у 1930-х. Ще один їх брат героїчно загинув під час бою під Крутами у січні 1918 р. Та на фоні чоловічої лінії чомусь замовчується інформація про їх не менш талановиту сестру Надію. А варто було б згадати про цю надзвичайну жінку, хоча б у 40-ву річницю смерті.

Народилась Надія у родині громадського діяча Якова Шульгина – одного із творців національного відродження України у ХІХ – ХХ ст. У Києві дівчина навчалась у гімназії, яку закінчила із золотою медаллю. Здобула вищу освіту на фізико-математичному відділенні Бестужевських вищих жіночих курсів у Петербурзі. Бестужевські курси як провідний жіночий університет Російської імперії з моменту їх відкриття приваблював багатьох українок, які прагнули системної фахової освіти. Під час навчання на Бестужевських жіночих курсах Надія відвідувала разом із іншими слухачами зібрання вчителів математики, які були прихильниками реформ у викладанні предмету. Саме тут молода студентка познайомилась з методикою викладання математики німецького ученого Фелікса Клейна, який на її думку: «зламав мур між так званою елементарною і вищою математикою. Він хотів, щоб і в середній школі учні зрозуміли, яким могутнім засобом пізнати світ є математика. Він казав відкинути з гімназійних курсів непотрібний баляст, звернути увагу на поняття функції, функційної залежності, зв’язати математику з життям».

Протягом 1915–1916 рр. Надія Шульгина працювала асистенткою професора Д. Граве в Київському університеті (тоді Університет св. Володимира). І саме в ці роки вона вийшла заміж. Точної дати одруження немає. Відомо тільки, що майбутній чоловік Надії – Роман Іщук на той час перебував у в’язниці Києва (з політичних мотивів), а Надія Шульгина разом з матір’ю носили обіди ув’язненим. За таких обставин відбулось знайомство Надії та Романа.

У роки національно-визвольних змагань Надія Шульгина-Іщук долучається до культурно-освітніх процесів. Зокрема, 1917 р. у Києві видано її підручник «Задачник до систематичного курсу аритметики» − перший український підручник із математики в УНР. Викладала в Першій українській гімназії ім. Т. Шевченка у Києві. У гімназії діяли різноманітні гуртки. Н. Шульгина-Іщук керувала роботою математичного гуртка. На його заняттях учні писали реферати з історії математики, розв’язували цікаві задачі, будували графіки тощо. На прогулянках вони вимірювали висоту дерев, ширину річки. Гурток видавав математичний журнал. Також Надія Шульгина-Іщук виступила співтворцем української математичної термінології при Комісії Товариства шкільної освіти.

Протягом 1926–1927 рр. працювала у Празі в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, де готувала учительські кадри для українських шкіл. Надія Шульгина-Іщук викладала в інституті математику й отримала тут вчене звання професора. В Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у 1924–1929 роках викладав всесвітню історію її рідний брат – Олександр.

У 1927 р. родина Шульгиних-Іщуків переїхала до Рівного, де Надія влаштувалась на роботу вчителем математики у місцеву українську приватну гімназію: «Відчувалась дружня, родинна атмосфера між учнями та учителями, − згадувала Надія Шульгина-Іщук. – Всі учителі працювали із щирою відданістю. Хотілося нам усім поставити навчання на найкращий рівень і для добра учнів, і для того, щоб візитатори з польської шкільної кураторії не могли зробити ніяких зауважень».

У рівненській гімназії Надія Шульгина-Іщук впроваджувала нестандартний підхід до викладання навчальної дисципліни – поєднуючи теорію із практикою: «Головно хотілося мені зблизити математику з оточуючим життям, показати, що математика не є наука відірвана від життя, що законам математики підлягає все, що нас оточує, що математика така природнича наука, як і фізика, хімія чи біологія, тільки її закони ще загальніші», − напише згодом у спогадах. Вона створила математичний гурток та майстерню: учні поєднуючи знання з математики зі столярною справою, виготовляли прості геодезичні прилади, моделі геометричних фігур і використовували їх на практиці.

Зі встановленням радянської влади у вересні 1939 р. українську приватну гімназію реорганізували у десятирічну школу. Нова влада дозволила розпочати навчання у школі. До освітнього закладу прибули вчителі з радянської України, які контролювали виховний і навчальний процес. Надії та її чоловіку Роману вдалося уникнути репресій, проте, події тих часів назавжди залишились у пам’яті: «Мій чоловік Роман Іщук викладав тоді в тій же школі географію і в двох старших класах біологію, – згадувала Надія Шульгина-Іщук. – Його зимою почали викликати на ніч до НКВД – на «дискусію». Після такої ночі він мусив бути на час в школі. Так тягнулося аж два тижні. Вони хотіли переконати його, щоб він з ними «співпрацював». Вони категорично поставили йому вимогу «співпраці», і він категорично відмовився». Однак, на щастя для родини Шульгиних-Іщук все обійшлося.

Із окупацією Західної України німцями у 1941 р. відбулась перебудова і системи освіти. Влітку 1941 р. у Рівному організували міський відділ народної освіти, головою його науково-методичної ради стала Н. Шульгина-Іщук. У спогадах Надія Яківна писала: «Прийшла німецька окупація… Зразу – великі надії. Перший час – місяць, чи два була військова влада і при тім ми ще не могли зовсім збагнути що ця нова окупація несе. Хоч з самого початку було видно, що не те, на що ми надіялись. Та ми, учителі, рішили в першу чергу якось оформити існування нашої школи». За сприяння відділу в місті діяли курси українознавства для вчителів усіх спеціальностей, де викладали українську мову та літературу, історію та географію України. У Рівному вдалося відкрити дві гімназії – гуманітарну ім. Т. Шевченка та математично-природничу ім. І. Мазепи, у яких викладала математику Надія Шульгина-Іщук. Однак невдовзі прийшло розчарування діями німецької цивільної адміністрації.

Вже через кілька місяців після німецької окупації та закриття двох українських гімназій, відділу освіти вдалося зберегти ще на деякий час функціонування середніх технічної та торговельної шкіл, для яких були розроблені навчальні програми. Однак і ці школи через деякий час заборонили. Керівництво міського освітнього відділу переймалося тим, що учні сьомих і восьмих класів не мали змоги отримати свідоцтво про закінчення навчального закладу. Для таких учнів відкрили матуральні (випускні) курси, директором яких призначено Надію Шульгину-Іщук. Записалося на курси близько 500 осіб (із Рівного та навколишніх населених пунктів), із яких 330 склали іспити та отримали свідоцтво про освіту. Освітяни сподівались на організацію другого випускного курсу, але німецька влада не дала на це згоди.

У 1944 р. родина Шульгиних-Іщуків покинула Рівне, деякий час мешкали у таборах для переміщених осіб у Німеччині. У таборі в Аугсбурзі перебувало чимало людей із фаховою вищою освітою. Там вони заснували школи та прообраз університету, де математику викладала Надія, а Роман (її чоловік) – географію України. У 1949 р. вся родина переїхала до США, поселившись у Філадельфії.

В новій країні Надія Шульгина-Іщук продовжує педагогічну роботу та долучається до громадської діяльності української спільноти. У складі Світової федерації українських жіночих організацій проводила просвітницьку та культурно-виховну працю. У 1950-х роках Надія Шульгина-Іщук очолила виховну секцію Світової федерації українських жіночих організацій.

Померла Надія Шульгина-Іщук 9 квітня 1979 р. На похорон окрім родини, друзів і знайомих, приїхало чимало колишніх учнів Надії Шульгини-Іщук. На панахиді митрополит Української автокефальної православної церкви в діаспорі Мстислав сказав про неї як про «нащадка родів українських патриціїв, які віками зберігали українську духовність».

У газеті «Свобода» (США) в некролозі в пам’ять Надії Шульгиної-Іщук зазначалось: «Рід Шульгиних зложив Батьківщині найбільші жертви: дав українській справі інтелект і матеріальну підтримку – вклад і меценатство Якова Шульгина, жертву життя – брат Володимир поліг під Крутами, інтелект – брат Одександр Шульгин і сама Надія Іщук».

Стаття підготовлена за матеріалами архівів та інтернет-ресурсів.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*