Промова Григорія Купріяновича у Сагрині у 75-і роковини смерті українських православних жертв

Голова Українського Товариства д-р Григорій Купріянович виголосив промову у 75-і роковини смерті українських православних жертв, котрі загинули 10 березня 1944 р. у Сагрині з рук відділів Армії Крайової.

Фото взято з фейсбук-сторінки Українського Товариства

Стоїмо зараз серед могил численних синів і дочок українського народу – вірних дітей Православної Церкви, які саме тут у Сагрині віддали своє життя 75 років тому – уранці 10 березня 1944 року. Критерієм, за яким завдавали цим людям смерть, була їхня національна і релігійна приналежність, втрачали вони своє життя тому, що були православними, тому що були українцями. Це місце стало священним для українських православних нащадків Холмщини.

O dramacie Sahrynia powiedziano i napisano już wiele, jednak nie wszyscy potrafią zmierzyć się z prawdą o tej zbrodni. Dlatego trzeba przypomnieć, że przed 75 laty – 10 marca 1944 roku – zginęli tu obywatele Rzeczypospolitej – ukraińscy prawosławni mieszkańcy tej ziemi, na której od stuleci żyli ich przodkowie. Zginęli oni z rąk innych obywateli Rzeczypospolitej, dlatego, że byli prawosławni, dlatego, że byli Ukraińcami. Ta zbrodnia przeciwko ludzkości popełniona została przez członków narodu polskiego – partyzantów Armii Krajowej będących żołnierzami Polskiego Państwa Podziemnego.

Важко уявити собі жахіття, яке переживали мешканці Сагриня у ці березневі дні. Багатьох з-посеред тих, що віддали тут своє життя, не мало навіть християнського похорону, а часто до сьогодні не має своєї могили. Лише 5 років тому, 10 березня 2014 р., було тут відслужене архиєрейське заупокійне богослужіння з елементами чину похорону, а Вископреосвященніший архиєпископ Люблинський і Холмський Авель зачитав тут Розрішальну молитву над останками жертв Сагриня, які тут спочивають. Так виповнили ми свій християнський обов’язок перед тими, хто залишився у цій сагринській землі на завжди…

Dla Ukraińców, dla prawosławnych Sahryń jest symbolem tragedii Chełmszczyzny. Jak stwierdził jeden z badaczy zbrodnia sahryńska „była to nie tylko największa zbrodnia popełniona przez polską partyzantkę w czasie ówczesnego konfliktu polsko-ukraińskiego, ale też w całej historii polskiego podziemia w okresie II wojny światowej”. 

Społeczność ukraińska ciągle ma nadzieję, że pamięć ofiar Sahrynia – obywateli Rzeczypospolitej – zostanie uczczona przez Rzeczpospolitą Polską równie godnie jak pamięć obywateli innych narodowości i wyznań, którzy ponieśli śmierć w strasznych latach drugiej wojny światowej. Mamy nadzieję, że pamięć ukraińskich ofiar Chełmszczyzny zostanie w Sahryniu uczczona w analogiczny sposób jak stało się to w przypadku ofiar dramatycznego konfliktu polsko-ukraińskiego w innych regionach: polskich ofiar Galicji Wschodniej i Wołynia czy ukraińskich ofiar Ziemi Przemyskiej. To nie dla tych, którzy tu spoczywają, lecz dla nas żyjących, jest potrzebne, aby w tym miejscu stanęli wspólnie prezydenci Polski i Ukrainy, tak jak w Hucie Pieniackiej, Porycku-Pawliwce czy w Pawłokomie.

Wierzymy, że także w Sahryniu z ust najwyższego przedstawiciela Rzeczypospolitej padną słowa analogiczne do tych, które przez 13 laty wypowiedział w Pawłokomie Prezydent Rzeczypospolitej Polskiej śp. Lech Kaczyński. Usłyszeliśmy wtedy z jego ust znamienne słowa: „Spotykamy się dzisiaj w Pawłokomie, aby wspólnie oddać hołd ukraińskim i polskim ofiarom sprzed lat. Stajemy w bólu i smutku, we wspólnej modlitwie i zadumie, aby pochylić głowy nad mogiłami ofiar tej tragedii. (…) Pawłokoma stała się dla Ukraińców symbolem tragedii ich narodu. Myślimy dzisiaj o tym z najgłębszym smutkiem. Przelana w tamtych latach krew jest wyrzutem sumienia dla naszych narodów”. To słowa śp. Lecha Kaczyńskiego… Niech wspólne uczczenie niewinnych ofiar także w Sahryniu stanie się katharsis, które nas oczyści.

У православній традиції сьогодні Прощена Неділя – останній день перед початком Великого посту. На Вечірнях, які служилися після Літургії, просили ми Господа, щоб дав нам силу на подвиг посту. Цього дня усі просимо один у одного вибачення, прощення, для цього, щоб розпочати піст з чистою душею, щоб згодом з чистим серцем зустріти день Воскресіння Христового. Церква закликає нас просити вибачення в першу чергу у тих, що кривдять нас. Це символічно, що 75-і роковини Сагринського злочину випали саме у Прощену неділю. Нехай це стане для нас усіх знаком, що повинні ми прощати винуватцям нашим, тим, що кривдять і ненавидять нас. І у такій перспективі повинні ми подивитися також на драматичні події з-перед 75 років у Сагрині. Єдиною християнською відповіддю на зло є прощення.

Trudno sobie wyobrazić inną drogę budowania przyszłości między narodami polskim i ukraińskim, między prawosławnymi i katolikami na tej doświadczonej historią Ziemi Chełmskiej, niż wzajemne wybaczenie, pojednanie i współpraca. Oczywiście, przebaczenie nie może oznaczać zapomnienia, amnezji. Jesteśmy winni tym, którzy tu zginęli, którzy spoczywają w tej męczeńskiej ziemi, pamięć i modlitwę.

Тим, хто 10 березня 1944 р. знайшов у Сагрині смерть, можемо сьогодні дати від себе лише пам’ять і нашу гарячу заупокійну молитву. Запрошую всіх до молитви за жертви Сагриня і інших сіл у 75-і роковини їхньої смерті…

Текст промови взято з фейсбук-сторінки Українського Товариства.https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2334477563270204&id=454914387893207

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*