Авторка – Лариса Вуйцік, психологиня, тренерка.

Цифровий світ і нові медіа поглинають наших дітей. Дворічна дитина без проблем розблокує телефон, а трирічна частіше хоче грати на планшеті, ніж бавитися своїми іграшками. Як говорять терапевти, існує дуже багато негативних наслідків того, що діти в ранньому віці починають користуватися планшетами й телефонами. Найчастішими є: сповільнений розвиток мовлення, проблеми з концентрацією уваги, із засинанням, дефекти постави, eмоційні розлади, повільний розвиток дрібної моторики (діти неохоче малюють, ліплять з пластиліну або складають дрібні предмети, не хочуть самостійно одягатися, застібати ґудзики, зав’язувати шнурки), проблеми з тактильними відчуттями – не люблять торкатися нових і різноманітних текстур поверхні.

Як говорять мої колеги-терапевти, варто звертати увагу на стимуляцію організму дитини, бо переважна більшість психологічних висновків говорить про проблему відчуття дитиною свого тіла. Про неї може свідчити така поведінка:

Дитина не любить обійматися (справа не в тому, що нас не любить, можливо, дитина надчутлива).

Дитина занадто голосна (справа не в тому, що вона нечемна, можливо, потребує оточувати себе звуковими подразниками).

Бігає замість того, щоб ходити (можливо, справа не в тому, що вона гіперактивна, а в неї проблема з відчуттям свого тіла).

Дитина крутиться, не може всидіти на місці (можливо, шукає сильного стимулювання).

Не любить брати участь у різних «гонках» (можливо, такі ігри для неї неприємні).

Одна з найпопулярніших фраз (51 млн разів польською мовою), яку вписують у пошуковику в Інтернеті, «Як розвивати дитину?». Це показує, що батьки приділяють особливу увагу хорошому й достойному вихованню свого малюка. Але водночас вони не підготовлені до викликів і завдань, які ставить перед ними сучасний світ. У відповідь на ці потреби я написала книгу «Jak bum cyk cyk! Zabawa uczy».

Що варто знати про мозок

«Якщо ми хочемо допомогти дітям, то повинні дбати про їхній мозок – адже вони не читають нирками!» Дебора Вабер, нейропсихолог.

Мозок дитини – величезна кількість нейронів (нервових клітин). Нейрони об’єднуються, утворюючи мережі. До недавнього часу вважалося, що великий мозок кращий; тепер ми знаємо, що це не так. Важливі синапси місця сполучення нейронів. Структури, які дозволяють нейрону проводити електричний або хімічний сигнал в іншу клітину. Тому чим більша мережа (більше синапс), тим простіше і швидше ми обробляємо стимули (подразники) та реагуємо належним чином на них, а також маємо можливість швидко пригадати необхідну інформацію.

Кількість та якість зв’язків у мережі залежить від трьох факторів.

  1. Скільки подразників отримує мозок.
  2. Як мозок їх розпізнає й обробляє.
  3. Що пізніше дитина зробить із цими знаннями (застосовує те, чого навчилася, чи ні).

Ось чому неврологи закликають батьків, аби вже в період ембріонального розвитку намагалися оточити дитину різноманітними подразниками. Чим більше інформації її система отримує через зір, слух, нюх, смак і почуття, тим краще може «прочитати» й розпізнати подразник.

Для цього нам необхідна співпраця між трьома системами.

1. Тією, яка розпізнає, щось є сухе чи вологе, тепле чи холодне, тобто тактильною (дотиковою).

2. Відповідальною за підтримання рівноваги й координації рухів, яка називається вестибулярною.

3. Тією, яка відчитує сигнали від більш глибоких рецепторів (м’язи, сухожилля і зв’язки), повідомляє нас про положення та позицію тіла в просторі, тобто пропріоцептивна.

Найбільш ефективним методом навчання є той, який стимулює всі органи чуття, тобто полісенсорний підхід.

«Якщо дитина може побачити певну річ, доторкнутися до неї, спробувати її, почути її назву й подивитися, як вона пишеться, вона може навчитися одночасно вимовляти та читати її. Тому варто сполучати читання зі стимуляцією всіх органів чуття», Гордон Драйден

Як полісенсорно підтримувати дитину?

  1. Дайте їй можливість досліджувати світ за допомогою різних органів чуття.
  2. Організуйте життя дитини так, щоб на нього впливали різноманітні подразники.

Дитина обробляє, об’єднує інформацію, яку отримує за допомогою всіх органів чуття, пов’язує її з тим, з чим уже стикалася. У майбутньому це призведе до швидкої і правильної реакції на різноманітні виклики.

«Мозок, яким ми користуємося зараз, був створений завдяки нашій взаємодії з навколишнім середовищем у дитинстві та юності», – Річард Філдс

Так що ж таке навчання? З біологічної точки зору, це:

а) посилення існуючих зв’язків між нейронами, коли повторює те, що вже робила,

в) створення нових, коли дитина вчиться, робить щось нове.

Якщо дитина не буде повторювати, ці зв’язки повільно зникають, а мозок (котрий отримує сигнали, що вони вже непотрібні) видалятиме їх.

І хоча ми розвиваємося протягом усього життя, у навчанні та стимуляції організмує важливі моменти. У нашому розвитку існують періоди, які найкраще підходять для певного виду навчання. Трирічна дитина знаходиться на найкращому етапі свого розвитку. Пізніше добрий час для стимуляції наступає близько 6-го і 12-го років життя.

Ось чому не педагоги з дитячого садка та школи, а батьки й опікуни є найважливішими вчителями дитини. Тому варто приділяти особливу увагу інтенсифікації фізичної та психологічної діяльності малюка, щоб його мозок міг працювати ефективно.

«Те, що відбувається вдома, має вирішальне значення для розвитку мозку дитини», – Мажена Жиліньска, нейродидактик.

Гра є основною формою розвитку дитини: бавтеся з нею, показуйте різноманітні ігри, привертайте увагу до розвитку всіх трьох систем. Нехай дитина пізнає світ полісенсорно. Заохочуйте до подолання перешкод, а також особистого розчарування. Це її сила в майбутньому.

А після гри

«Дітям потрібна нудьга, щоб світ навколо став настільки тихим, аби вони могли почути себе», – Vанесса Лапоінте.

Заспокоєння й відпочинок так само важливі, як гра. Перерви для мозкової діяльності потрібні, щоб обробити ту інформацію, яку дитина отримала. Тому необхідно організовувати заняття таким чином, щоб протягом дня малюк мав можливість заспокоїтися. Не полежати, а зупинитися та вслухатися в себе це розвиває пильність, увагу, а в кінцевому ефекті адекватні реакції на оточуючий світ.

Книга Лариси Вуйцік „Гра вчить”

Ви вже знаєте, як працює мозок дитини, що потрібно для ефективного функціонування і чому така, а не інша стимуляція є важливою. Вибирайте перевірені ігри, які підтримують такий розвиток. Це всі інструменти, щоб мудро допомогти вашій дитині. Що ще потрібно – усвідомлення того, що саме зараз варто присвятити їй цей час і енергію, тому що – не так, як говорять розповсюджені гасла – дитина перебуває з нами і в нашому житті лише мить. У дорослому житті вона повинна йти своїм шляхом озброєна досвідом, набутим у дитинстві.

«Дитина бавиться не через те, що вона дитина, а для того, щоб стати дорослою», – Лев Вигодський.

Перебуваючи в Києві на запрошення фонду «Освіторія», я зустріла людей, які щодня намагаються не сидіти склавши руки, а робити все можливе для дітей та освіти. Для яких освіта та майбутнє дітей – не пусті слова. Вони створили прекрасний проект, який допомагає дітям у науці з: історії України, математики, біології тощо. Ним можуть користуватися також українські діти з Польщі. Я рекомендую зайти на сайт і особисто переконатися.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*