Роман Демко ■ ГРОМАДА ■ 2009-07-09
У Ґурові-Ілавецькому 20 червня проходив загальнопольський молодіжний турнір з волейболу. Господарем змагань був Комплекс шкіл з українською мовою навчання. На учасників чекали нагороди – чотири кубки та грамоти.
Турнір розпочався з виконання Державного гімну України. Відтак учасників змагань привітав директор ґурово- ілавецької школи Мирослав Олійник. Під час перерв постійно лунали українські народні та естрадні пісні. Організатори підготували для учасників змагань смачні страви. На жаль, команд було небагато.
Це погано, бо спорт виховує почуття власної гідності, гуртує людей, вчить патріотизму, загартовує і фізично, і морально. Та головне, що початок зроблено, тому сподіваємося, що в майбутньому до цього турніру обов’язково приєднаються українські школи з Лігниці, Перемишля та Білого Бору, адже там проживає багато українців. Може з часом приєднаються й українці із сусідніх держав?
Складається враження, що на цих теренах люди багато уваги приділяють забавам та імпрезам. Хотілося б, щоб стільки ж уваги приділяли і спорту. Інформація про волейбольний турнір через газету “Наше слово” дійшла навіть до Великобританії. Ветеран українського спорту Роман Паращак, який від 1948 р. проживає біля Манчестера (доля занесла цю людину з Львівщини далеко на чужину, але завдяки тренуванням та спорту 87-річний вчитель біології і сьогодні веде активний спосіб життя), по телефону привітав ґурово- ілавецьку школу з започаткуванням цих змагань і подарував волейбольний м’яч з Чемпіонату Англії, який його вихованки здобували кілька разів у 80-ті роки.
Турнір завершився перемогою ґурово- ілавецької команди. Друге місце посіли випускники цього ж ліцею, а третє – команда ельблонзьких українців. Кубок для найкращого і наймолодшого гравця, за рішенням спортивних суддів, вручено Олі Семків з Ельблонґа, яка виступає за збірну волейболісток Вармінсько -Мазурського воєвідства у віковій категорії до 16 років.
Хочу щиро подякувати Андрієві Шмігельському з Ельблонґа, який не тільки гарно співає гімн України разом зі своїми вихованцями, а й виступає з ними практично на всіх змаганнях з футболу, волейболу та інших видів спорту. Хоч як дивно, ця людина за професією не тренер і не вчитель фізкультури, проте його активність у пропаґанді спорту серед української молоді в Польщі може бути прикладом для багатьох представників названих вище професій, які працюють з учнівською молоддю в Польщі та Україні.
Хочу також подякувати арбітрам Рафалові Наркевичу і Юрієві Татолю, директорові школи М. Олійнику, працівникам школи, учням та випускникам, які допомагали провести цей турнір.
Дякую і всім уболівальникам та ветеранам цієї прекрасної гри на Вармії та Мазурах, котрі були присутні на змаганнях і надихали своєю позитивною поведінкою та ентузіазмом наших спортсменів до максимальних зусиль та безкомпромісного суперництва.
“Наше слово” №28, 12 липня 2009 року {moscomment}
