Іван Бакунович ■ ГРОМАДА ■ 2009-10-22
{mosimage}
“Це місце для нас – то друга Свята Гора Грабарка”, – так говорили православні вірні, які брали участь у відкритті й освяченні першого скиту в Польщі – пустелі архімандрита Гавриїла, колишнього настоятеля супрасльського монастиря. Скит засновано в Одринках (ґміна Нарва, Гайнівський повіт). Головним святом скиту встановлено празник на честь святих Антонія і Феодосія Печерських. Тут-бо 500 років тому існував монастир, а Одринський скит продовжуватиме чернечі традиції не лише цього реґіону, а й усього Підляшшя.
Монастир у Супраслі є першим з посеред шести православних монастирів у Польщі, який має скит. В Одринках. Це справжня пустеля, схована серед наднарв’янської природи, віддалена від людей, здалеку від цивілізації.
На пагорбі під дубами стоять дві каплички та хатка о. Гавриїла. Тут підляський скитник буде проводити весь рік у молитвах та роздумах. Вірні надіються, що о. Гавриїл їх не залишить напризволяще. Він – знавець народних способів лікування. Раніше приймав недужих, щосереди в малій хатинці у Кривці, де на ґаночку висіли пучки сушеного зілля, а до лікаря-монаха стояли черги людей. Тепер має скромне житло в Одринках: лише дві кімнатки без світла й води. Але перший у Польщі скитник обіцяв, що для вірних він часом буде відчиняти двері своєї пустелі, щоб вірний народ почув її атмосферу.
Саме місцезнаходження скиту в Одринках є міцно пов’язане з історією православ’я в цьому реґіоні. Туди 1518 р. проїжджав князь Іван Вишневецький, долаючи шлях із Кракова до Вільнюса, т.зв. яґелонський, яким їздили королі й торговці, урядовці та значні державні особистості. Князь Вишневецький загубився тоді посеред мочарів. Коли заснув, явилася йому ікона св. Антонія, яка показала князеві брід через річку Нарву.
Після смерті гетьмана Григорія Хоткевича його дочка Анна передала частину родових земель Теодорові Масальському, брат якого, Іларіон, був обраний супрасльським архімандритом. Пізніше Теодор записав свої землі на користь нового скиту. На тому місці було засновано монастир, який проіснував до XVIII ст. Монахи тут вели схимне життя, про що засвідчують спогади монаха Гелавія, який прожив у пустелі 17 років, а потім подався у Святу Землю.
Якою була доля архімандрита Гавриїла раніше? Минулого року Синод православних єпископів вирішив перевести архімандрита Гавриїла зі Супрасля до Горлиць, де він мав стати єпископом. Проте він сам вирішив не приймати єпископських свячень. Вірні зі Супрасля та околиць також не хотіли, щоб отець їх залишив. Рішення церковної влади було остаточне. Архімандрит Гавриїл врешті-решт знайшов своє пристанище посеред наднарв’янської природи.
“Наше слово” №43, 25 жовтня 2009 року {moscomment}
