■ КУЛЬТУРА ■ 2011-01-08
{mosimage}
Всупереч собі та своїм слабкостям, поет живе, всупереч часові, поет створює вірші і дарує нам збірку “ВСУПЕРЕЧ”. Твори Остапа Лапського, писані 2009 та 2010 року, вводять нас у внутрішній світ ліричного “я”. Автор іронізує з себе, бореться з собою, ніби готовиться на зустріч з вічністю, та все-таки живе своїми віршами, в яких, крім глибокої рефлексії над творчістю, маємо також щиру любов до України. Він сам піднімає свій дух, сам себе лає, сподівається на читачів і кориться часові. У цих віршах маємо один великий маніфест і прославлення поетичного слова. Всупереч усьому головним є слово. Повна збірка нараховує 53 вірші, жаль, що тут входить лише стільки, повну шукайте на нашому сайті. (яп)
ВСУПЕРЕЧ
Вступ
Нехай вже хтось
упевниться в мені,
в собі вже сам
упевнитись: несилий?!
Мов могутніше
бринять мої пісні,
але й відчутнішим
став: чад могильний?!
Піснярів з таким чуттям
по світу тьма:
вони завзято неозору
безнадію борють?!
Про запас творю на схилі
невпокорені рядки?!
Неупокореність моя
з легкої Господа руки?!
7 липня 2009/1, Варшава
За дня
Оспівуючи чин
дієвого тут скону,
сум від себе одганяю:
геть жену настирливий?!
Журюся, бідолаха
знаком запитань і окликів;
диявольська неоднозначність
читача, бач, сковує?!
Та антисмертне дійство
запорукою віч-на-віч стати
на прю з круком:
проти чорного стою?!
Із дієслова візьметься
пречиста сила?!
Чоловіче, сам собі
кадилиш запопадливо?!
Дасть Біг, а не знесилишся,
благословили ж батько з матір’ю
на змаг: за світло стань за дня,
потопчеш мисль, що від лукавих?!
10 липня 2009/ 2
Мене
Полонить мислі хід,
і неба край:
де почалась моя дорога?!
Почувань різноманіття,
смуток за покинутим кутком:
плекання неповернення додому?!
Вже писав по це,
про це ж:
писатимуть колись?!
Постійної осілості
хотіла мати:
оселилася у слові?!
Листопад 2009/6
Благання
Кожний вірш
повинен стати:
божою подією?!
Вже будучи спудеєм,
чув таке не раз:
тепер докину до почутого?!
Молися, Боже,
за мою:
недоугроблену ідейність?!
Листопад 2009/ 12
Бач
Минувся час особи,
слава стала сірою,
а віра: застарілою?!
Побільшала спокуса
заступити пустослів’ям
подвиг: труд Ісусів?!
Бач, перелицьованого хама
не повергнеш:
не уразиш блиском храму?!
Листопад 2009/13
Неначе ремствую
Хапаючись домашніх стін,
обходжу територію:
старечого дозвілля?!
З віршем на губах,
проказуваним потемки:
таки собі сновида?!
Для очей загалу
диво невелике,
стаємо: підсліпуватими?
Листопад 2009/18
Передбачення
Поїхали в далекий світ,
знедолених спонукано:
покинути свій край?!
Тепер роз’ятрюють
живучу рану:
молячися Богу?!
Милостивим називають
по нових церквах,
що стануть: не своїми?!
Грудень 2009/23
Вже
Об камінь вічний
спотикнувшися не раз
в своїй дорозі,
придивлявся пильно,
щоб знічев’я:
не цілком упасти?!
Зовсім падлий
вже не спам’ятає,
що упав: що спотикався?!
Грудень 2009/31
Спроквола
Обертаюся в кістяк,
під шкірою:
напрочуд ще цупкою?!
Тонші руці
нозі тонші:
все од Бога?!
Головного не сказав,
здорове умирання:
бажаний процес?
1 січня 2010/34
У хмарі вороння
Я буду
білою вороною:
хотів би нею бути?!
Біле, на мій позирк,
змістить у собі:
всі кольори?!
Природу не збентежу,
бо білітиму в норі:
спасенна роль нори?!
2 січня 2010/35
Уподібнення
Поволеньки стаю
собі професором:
проводжу семінар?!
Тлумаченням збираюся
поглибити суть:
дару божого?!
Немає сумніву
я сам на себе:
щораз краще схожий?!
9 січня 2010/38
Ну кому…
Співаю так,
щоб перехожим:
врізатися в пам’ять?!
Вже вчорашнього,
хто схоче:
слухати зупиниться?!
Ну, кому охота
бути однодумцем:
перебенді?!
6 січня 2010/39
Хто
Здалеку видніше,
краще бачиться:
хто і як нас окульбачував?!
Хто ґвалт чинив
над мовою:
кого дражнила пісня?!
А хто був садівником,
родючу Україну:
підливав окропом?!
14 січня 2010/44
Уві сні
Луною покотитись
по туманних луках:
двійника почути?!
Як колись-то
в рідній стороні:
відлунням милуватися?!
Бреду дитиною
у сиве марево:
судилось дідові?!
22 січня 2010/48
“Наше слово” №2, 9 cічня 2011 року {moscomment}
