Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №47 2017-11-19
Минулий рік був рекордним, якщо йдеться про приїзд працівників з України до Польщі. Тоді (2016 р.) видано близько 1,3 мільйона заяв про намір працевлаштування в Польщі. На польському ринку вже працює близько 1 мільйона українців.
Звичайно, серед них є такі працівники, що заповнюють «чорний ринок» праці. Вони не мають сплачуваних внесків на медичне страхування (хіба що самі застрахуються). Унаслідок травм або пошкодження тіла, яких зазнають на місці роботи, опиняються у скрутному положенні.
В такій ситуації опинився столяр Дмитро, який проживає тепер у Варшаві. Під час роботи 25 жовтня електрична пила відрізала йому три пальці на правій долоні. У Польщі 20-літній українець перебуває 8 місяців. Працював, щоб заробити на навчання в університеті, 6 місяців трудився неофіційно в одного польського підприємця. Коли на роботі отримав травму, його забрали до лікарні. Щойно тоді бізнесмен, у якого працював, приніс йому договір. Українець підписав документи, але не отримав їх на руки. Він теж не знає, якого роду це договір. Власник фірми лише сказав хлопцеві, що це договір з минулою датою на 22 жовтня.
Дмитро 31 жовтня мав пройти другу операцію, але її не зроблено.
Сьогодні невідомо, чи лікування не відбулося з медичних причин, чи з приводу питання, хто має заплатити за перебування українця в лікарні. Але це не єдині проблеми, які хлопець може мати. Якщо виявиться, що він не мав дозволу на перебування в Польщі, його можуть депортувати.
Подібних випадків у Польщі може бути більше. Що цікаво, у такій ситуації опиняються не лише працівники без договорів. Слід згадати про справу побиття студента Євгена в Любліні влітку цього року, внаслідок чого він мав зламані щелепу і ключицю та вибиті зуби. У момент побиття 25-річного українця громадянами Польщі в нього не було медичного страхування. Але фонд Homo Faber, який займається захистом прав людини, в Інтернеті оголосив збір коштів на лікування українця. Завдяки збірці Євгенові оплачено операцію щелепи і перебування в лікарні (250 зл. за день). На жаль, більшість таких ситуацій завершується менш оптимістично. ■
