Богдан Гук ■ ГРОМАДА ■ 2008-09-18
{mosimage}
Церква в Королику -Волоському колишнього Риманівського деканату довго залишалася осторонь людської уваги. Споруда під заступництвом св. Миколая, побудована 1843 р., мало цікавила після 1947 р. навіть місцеву владу чи населення, що прибуло до цього села після депортацій русинів. Вона трохи послужила пеґеерові у Шклярах як склад мінеральних добрив, знищений був тільки іконостас, розписи, підлога… Бляха на даху і всі три хрести тримаються й досі та… спокійно іржавіють. Неспокійні тільки порожні отвори в мурах, де колись були двері та вікна. Позбавлені сили дивитися на місце, де було колись село Королик-Волоський, якого нема від акції “Вісла”.
Цей спокій, порушений тільки один раз, у 1996 р., реставраторським табором групи “Маґурич”, можливо, тривав би й далі, однак минулого року зібралася група приїжджих, які були настільки вражені достойною руїною, що вирішили її рятувати. З цією метою 2 листопада 2007 р. у Коросні відбулися засновницькі збори Товариства “Королик-Волоський”. Його головою став Збіґнєв Капусцік – голова правління Європейського навчального центру в Варшаві. Решта – інтеліґенція середнього віку з різних реґіонів Польщі, переважно польської національності. Плани щодо церкви: ремонт, потім створення музею сакрального мистецтва, місця проведення наукових конференцій, презентації місцевої культури. Реєстрація в суді відбулася 11 січня 2008 р. Осідком став Івоніч -Здруй (вул. Здройова, 68; тел. 013 425 00 87). Потім був візит у владики Івана Мартиняка в Перемишлі, оскільки товариство хоче діяти у повній згоді з Церквою. Це і пригодилося, тому що коли заходами товариства створено кадастровий реєстр об’єкту (!), а далі вони звернулися до повітового староства в Коросні з проханням про передання церкви товариству, староста спершу порозумівся з владикою Мартиняком. Сторони досягли порозуміння у такій формі: від держави об’єкт переходить у власність УГКЦ, яка орендує його товариству, а якби воно припинило діяльність, церква повертається у розпорядження власникові.
Під час одного з виїздів “на місця” члени товариства (“королики”, як вони себе називають) познайомилися 2 травня 2008 р. в Полонній з парохом Команчі о. Андрієм Журавом, який на їхнє прохання став опікуном запланованої доброї справи – він чи не найближчий до Королика греко -католицький парох.
У греко католицькій церкві в Команчі 17 серпня о. А. Журав після недільної Служби Божої освятив скарбону для збору грошей на відбудову церкви (три наступні скарбони будуть уміщені в Сяноці, Коросні і Дуклі). Потім представив вірним саме Товариство “Королик-Волоський” та запросив подивитися кіноімпресію про церковну руїну в цьому селі, коментар до якої написала Юлія Дошна.
При нагоді виявилося, що члени новоствореного товариства майже нічого не знають про історію Королика, його вигнаних мешканців, про церкву (мовляв, церква, яка нині є, кожен бачить…). Як сказав мені З. Капусцік: “Ми свідомі того, що ми нетутешні”. Від них я довідався, що жило тут 16 жидів і значно більша кількість русинів, що десь є кадастрова земельна карта з 1854 р., на основі якої хочуть створити макет села. Знають також, що у Львові живе проф. Іван Завійський, народжений 1939 р. в Королику – він обіцяв надати історичні документальні матеріали.
Перед Товариством “Королик-Волоський” ще багато праці і великі труднощі. Однак його члени – професіонали зі спеціальностями, які дуже допомагають здобувати кошти та розраховуватися за них. Навіть за ті найскладніші – європейські. Як складеться доля товариства найближчим часом, побачимо мабуть наступного року, коли покаже це усім зрячим стан церкви. Мовляв, церква яка є – кожен бачить…
“Наше слово” №38, 21 вересня 2008 року {moscomment}
