Розмовляла Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ 2011-06-18
“Фестивальна публіка – це справжні шанувальники української культури, живої культури”, – говорить голова Організаційного комітету XX ФУК Петро Тима
Цьогорічний Фестиваль української культури (ФУК) – непростий, оскільки це ґрандіозний захід, присвячений двом важливим подіям: його 20-літтю та 20-ій річниці проголошення незалежності України. До того ж, фестиваль відбуватиметься в Кошаліні. Наскільки всі ці події позначаться на програмі фестивалю?
– Організація цьогорічного фестивалю від початку проходила за іншою, ніж дотепер, схемою. І не лише тому, що цьогорічний фестиваль подвійно ювілейний. Незвичність ситуації полягає і в тому, що основні заходи фестивалю влаштовуємо в місті, де його не організовано протягом 30 років, бо ж у Кошаліні останній фестиваль відбувся 1981 р. Додатково, під час планування заходу, ми самі поставили собі планку досить високо: прийнявши рішення, що фестивальні заходи проходитимуть не лише в Кошаліні, а й у Ґданську та Щецині. До уваги ми брали ще й інші міста, але не вдалося в них знайти партнерів.
Влаштування фестивалю в Кошаліні насамперед несе за собою багато організаційних викликів: у Сопоті була вже відпрацьована чітка схема підготовки фестивалю, діяла команда зацікавлених людей та була доволі добра інфраструктура. Однак Лісова опера перебувала в ремонті й тому потрібно було вибрати інше місце. Після арґументованої дискусії, члени Головної ради ОУП підтримали пропозицію голови Кошалінського відділу ОУП Романа Біласа, який запропонував, щоб цьогорічний фестиваль відбувся саме на його терені.
Однак у новому місці все потрібно будувати майже з нуля – це стало ще більш очевидним у листопаді м.р., коли до Кошаліна з першим візитом подалися члени Головної управи ОУП. Проте не святі горшки ліплять, а малими кроками поступово можна долати великі труднощі. Особливо розраховуємо на тих кошалінян, які мають досвід організування попередніх фестивалів – надіємося, що вони активно включаться у фестивальну роботу.
Сопот і Кошалін, як місця проведення фестивалів, мають свої плюси та мінуси. Уже сьогодні серед позитивного в Кошаліні варто назвати ставлення до нас влади міста: як повітовий староста Роман Шевчик, так і мер міста Пйотр Єдлінський допомагають нам не лише словами й деклараціями, як це бувало в інших містах, а передусім конкретними діями. Навіть тепер можу сказати, що їхня допомога значно більша, ніж це було в Ґданську та Сопоті. Добре складається теж співпраця з кошалінськими культурними установами.
Здається, на сьогодні найбільша невідома – це питання публіки. Чи українці приїдуть? Чи нове – “старе” місце запрацює? Тож, заохочую всіх приїхати до Кошаліна! Немале значення мають і кошти його проведення – у цьогорічному фестивалі візьме участь біля 250 виконавців з України та понад 400 – з Польщі.
Оргкомітет робить ставку на те, щоб захід був цікавим та привабливим – тому з концертами виходимо в місто: у неділю, 3 липня, концерти, зокрема, відбудуться на площі перед міською ратушею.
ФУК – це найбільший культурний захід, організований ОУП, однак він не єдиний. Сьогодні в Польщі організовується декілька українських фестивалів, які популяризують сучасну українську культуру. Отже, у чому винятковість саме цього заходу?
-Наш фестиваль відрізняється від інших насамперед програмою та публікою. Ми єдині, хто показує українську культуру в її повному різноманітті, до цього представляємо цікаві явища, які існують в українській музичній культурі в Польщі. Ми запрошуємо з України найкращих виконавців, натомість над цілістю працює команда професійних режисерів з Києва.
Проте, нашим найбільшим капіталом слід вважати публіку, оскільки це люди, яким не байдуже українство, – заради зустрічі з українцями та українською культурою вони долають сотні кілометрів, а це позначується на атмосфері фестивалю. Тому фестиваль – це не просто культурний захід, а справжнє свято. На нашому заході немає випадкових людей: фестивальна публіка – це справжні шанувальники української культури, живої культури. Саме так сприймали наш фестиваль хоча б колишні ведучі Ярослав Кульчицький та Томаш Камель з “TVP2”. А коли до цього ще додамо емоції артистів та працю волонтерів, то це робить наш фестиваль просто надзвичайним.
У Кошаліні фестиваль організовувався вже тричі. До того ж, саме кошалінський амфітеатр зібрав 1977 р. найчисленнішу публіку в історії всіх фестивалів. Досі неодноразово говорилося, що заходові потрібний новий подих. Наскільки зміна місця вплине на поліпшення якості фестивалю?
-Новий подих фестивалю – це проведення заходів у різних містах, тобто в Кошаліні, Ґданську та Щецині. Таким чином, фестивальні пропозиції мають шанс подивитися, почути більше глядачів. Крім цього, збільшили ми різноманітність фестивальних пропозицій – крім концертів, пропонуємо ще й театральні спектаклі, концерти в театрі та майстер-класи. Тому цікаво, чи наша молодь, яка цікавиться музикою, скористається нагодою й навчиться чогось від професіоналістів з України.
Новою якістю буде теж концерт у виконанні українського військового оркестру, який пройде вулицями Кошаліна. На цей раз ми збільшили й кількість концертів духовної та фоль-рок музики, які збуджують особливе зацікавлення: їх буде по два, до того ж, з участю відомих колективів – як з України, так і Польщі. Крім цього, в програмі виставка робіт Мирослава Машлянка, презентація ікон, написаних під час пленерів у селі Новиці, а також слайд-шоу про неіснуюче село Незнайову. А це ще далеко, далеко не все. Однак концерт в амфітеатрі неодмінно залишається – він надалі є центральним заходом фестивалю.
Останні ФУК організовано в Лісовій опері в Сопоті – на найбільш престижній фестивальній сцені в Польщі. Чи з перенесенням заходу до Кошаліна не побоюєтеся зменшення ранґу фестивалю? Чи це, можливо, повернення до мандрівної історії фестивалів?
– Ранґ фестивалю визначає насамперед його програма, артисти й публіка. Буває, що найкраще місце не в силі ґарантувати успіху заходу. Фестиваль – це перш за все популяризація української культури серед загалу суспільства, однак організовуємо його передовсім з думкою про нашу публіку. Думаю, що жителі Кошаліна варті того, щоб мати можливість спілкуватися з різножанровою українською культурою, натомість кількість глядачів та атмосфера під час фестивалю стануть показниками нашого успіху.
Справді, вже з’явилася ідея щодо “мандрівного фестивалю”, але нині важко прийняти таке рішення. Мусимо усвідомлювати, що на успіх фестивалю працює багато чинників, і коли не стане хоча б одного з них, то важко буде організувати такий захід. Фестиваль має бути візитною карткою української громади Польщі та популяризацією найкращих надбань України – щодо цього згідні всі діячі ОУП. А щоб це зробити, насамперед потрібні: ідея, чимала кількість жертвенних людей (як організаторів, так і публіки) та гроші… Коли запрацюють усі ці чинники, тоді кожне місце підійде…
“Наше слово” №25, 19 червня 2011 року {moscomment}
