ГРОМАДА ■ №3, 2019-01-20
Зараз на Землі є 59 чинних чемпіонів світу з боксу і четверо з них
– українці: Олександр Усик, Олександр Гвоздик, Василь Ломаченко
та Артем Далакян.
У рейтингу кількості чемпіонів світу Україна поступається тільки США, Японії, Великій Британії та Мексиці, розділяючи четверту сходинку з Росією.
Навіть, поминаючи офіційну статистику, легко зауважити, що у нас з’являється дедалі більше великих боксерів. У цій статті ми розповімо історію молодого чемпіона Польщі та переможця загальноєвропейських змагань серед молоді 2001-2002 років народження – Назара Микитюка.
Спортивний шлях юнака почався ще в родині, разом з братами-близнюками Максимом та Богданом. Хлопці пішли до Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) в 2013 році, за рік до самого Назара. «Спочатку батьки, особливо мама, були проти.
Пам’ятаю, що тоді бокс в нашій сім’ї вважали хуліганським спортом. Родичі боялися, що хтось із нас отримає серйозну травму… А ле вже після перших тренувань брати приходили додому і з запалом розповідали про свої старання. Звісно, це переважило стереотипи батьків і наступного року я вперше прийшов на тренування», – згадує свої «перші кроки» Назар.
У дванадцять років Назар почав відвідувати Коломийську ДЮСШ, а вже в п’ятнадцять почав навчання у Львівській школі олімпійського резерву.
Пізніше юнак вирішив спробувати свої сили в іншій країні і поїхав до Польщі. За плечами в нього – нагорода в чемпіонаті України серед молоді 2001-2002 років народження, чемпіонський титул Західної України та членство в збірній України з боксу.
Цікаво, що брати-ровесники Назара теж досягли визначних успіхів у боксі. Богдан – багаторазовий чемпіон України, а Максим – чемпіон Європи на змагані в Загребі (Хорватія, 2016 рік). Обоє братів – чинні члени олімпійського резерву України з боксу.
У Польщі шістнадцятирічний Назар вступає до боксерського клубу «Niedźwiedź Kętrzyn» під опікою колишнього тренера збірної Польщі, помічника тренера збірної Британії Еміна Хусейнова. Хлопець швидко завойовує чемпіонство Вармінсько-Мазурського воєводства і потрапляє на загальнопольську Олімпіаду в місті Конін (Великопольське воєводство).
«Мої перші змагання в Польщі пройшли не найкраще. На олімпіаді я провів серію з чотирьох успішних боїв. Але, на жаль, у четвертому, фінальному, спарингу судді, попри незадоволення більшості тренерів і глядачів, визнали перемогу за моїм суперником. Найгірше – розуміти, що в цьому бою я виклався на максимум і заслужив перемогу, але навіть цим не переконав суддів.
Тоді я пообіцяв собі, що реванш виграю безкомпромісно!», – розповідає Назар. Боксер дотримався обіцянки і за півроку відстояв першість на Чемпіонаті Польщі (Ґрудзьонц, вересень 2018 року), перемігши суперника Ашота Гамуряна й отримавши одноголосну підтримку суддів. Це ще одна важлива перемога, яка притягнула до Назара увагу
не тільки вболівальників, але і професійних боксерів.
Найсвіжішою гучною перемогою молодого чемпіона стала першість в турнірі класу «А» в Калінінграді (8 грудня 2018 року). Хлопець зійшовся у спарингу і здобув перемогу над естонцем і росіянином.
«Моїм підґрунтям перемоги завжди були і будуть регулярні тренування, підтримка рідних та друзів, віра в Бога і свої сили. Найважчим боєм завжди залишається спаринг із самим собою», – несміливо розповідає юнак. Перед змаганнями польські боксери їдуть на спеціальні збори в Олімпійському центрі підготовки у Закопаному, де відточують технічні та фізичні показники. Перед боєм до хлопця завжди телефонують мама і сім’я з рідної України. Безпосередньо перед виходом на ринг Назар звертається до Бога за підтримкою та справедливістю.
Не дивно, що героями та прикладами для Назара були і залишаються Олександр Усик (за віру в Бога та Батьківщину), Мухамед А лі (за незламну впевненість в собі і своїх силах) та Володимир Кличко (за ідеальну сконцентрованість та рівновагу під час бою).
Нам, українцям, треба знати і підтримувати своїх героїв. Найкраще – коли ми всі разом слідкуємо за першими кроками людини до визнання. Адже завдяки цьому ми об’єднуємось, допомагаємо у спільному творенні історії не тільки нашої Батьківщини, але і справді братніх нам країн.
