Анна Коженьовська-Бігун ■ КУЛЬТУРА ■ 2009-03-04
{mosimage}
У Посольстві України 17 лютого відбулася дуже важлива для української громади в Польщі врочистість. З нагоди Дня Соборності посол Олександр Моцик вручив її видатним представникам українські державні нагороди і відзнаки посольства.
У своєму вступному слові посол наголосив винятковість Акту злуки, що об’єднав на початку двадцятого століття український народ – його західну і східну частини, в єдину українську націю. “У той час Україні, на жаль, не вдалося утримати свою незалежність, і треба було ще більше, ніж сімдесят років, щоб вона дійшла дорогою до своєї держави, про яку мріяли і яку бачили у своїх снах мільйони українців, багато з яких заплатили за це своїм життям”, – сказав О. Моцик і підкреслив, що саме завдяки таким подіям, як акт соборності, Україна сьогодні є самостійною державою.
“Це дуже радісне свято, – продовжував він, – і українське посольство приурочує йому ще одну важливу подію – церемонію вручення нагород”.
Президент України В. Ющенко указом № 33/2008 від 17 січня 2008 р. відзначив громадян багатьох країн світу, в тому числі й Польщі. За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України орден “За заслуги” ІІ ступеня отримав професор Степан Козак, керівник кафедри україністики Варшавського університету. Орденом “За заслуги” ІІІ ступеня нагороджені Тадей Карабович – доцент Університету імені М. Кюрі-Склодовської в Люблині; Іван Киризюк – літератор і громадський діяч; Михайло Лесів – професор Люблинського католицького університету; Єжи Літвінюк – видатний перекладач української літератури; Василь Назарук – доцент Варшавського університету та Флоріан Неуважний – професор Варшавського університету.
Подякувавши за орден, С. Козак подарував послові книжки, які вийшли з -під пера працівників кафедри, а М. Лесів поінформував, що незабаром люблинський Польсько -український університет відкриє свою філію в Києві або Львові. Справді зворушливу промову виголосив Єжи Літвінюк. “Я надіюся, що нації живуть і доводять свою живучість, – сказав він. – Я один із свідків цього пробудження. І це не порожні слова, бо значить, що з’являються творчі сили в цих націях, і я хотів би, щоб ці творчі сили дихали на повні груди. Я думаю, що це мрія не лише зібраних тут”.
Ця частина врочистості завершилася виконанням творів Шопена молодим піаністом Артуром Слотвінським. Відтак Василь Назарук з притаманною йому експресією представив зібраним портрети лауреатів. Він звернув увагу на факт, що тоді, коли в СРСР гноблено українську культуру й мову, то в Польщі вони могли розвиватися відносно вільно: студенти варшавської україністики вивчали творчість шістдесятників, а еміґрантські літературні видання були в постійному науковому вжитку. Нагадав також творчість Остапа Лапського, який у багатьох своїх віршах говорить саме про кондицію української мови та українства. “Саме так, саме так. Не можна було інакше. Якщо я перекладав фінів, то тому, що вони були фінами. Якщо латишів, то тому, що вони були латишами. Вони всі давали знак, що живуть. Ці мови хочуть говорити до людей, вони не потребують паспорта”, – спонтанно підсумував цей виступ Є. Літвінюк.
Потім студенти варшавської україністики – учасники театру “Синій корабель”, прочитали українські вірші та фраґменти прози, перекладені Ф. Неуважним і Є. Літвінюком, а Ярослава Конєва з Мазурсько-Вармінського університету в Ольштині охарактеризувала сучасну українську поезію в Польщі на прикладі творчості присутніх у залі поетів. Пізніше вони були запрошені прочитати свої твори. І трохи жаль, що не зробили цього обдаровані студенти, бо черговий раз доказано правильність старого принципу, що поети не вміють читати власних віршів.
Кінцевим акордом урочистості було вручення Грамот посольства українцям Польщі, які зробили значний внесок у розвиток рідної культури, гуртування українців у Польщі та збереження національної пам’яті. Лауреатами стали Олександр Маслей, д р Тетяна Голинська, д р Ярослава Конєва, поетеса Міля Лучак, о. Мар’ян Бендза, о. Анатолій Шидловський, о. Степан Батрух, о. Петро Кушка, а також (про що інформуємо з великою радістю) колишні та теперішні редактори й співробітники “Нашого слова” Анатоль Кобеляк, Мирослав Вербовий, Антін Середницький, Наталя Кравчук, а також Роман Шагала.
“Наше слово” №10, 8 березня 2009 року {moscomment}
