Межі польської свободи слова та національні меншини

ПОГЛЯДИ ■ №9, 2019-03-03

Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl
Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl

Чи рамки свободи слова дозволяють проведення маніфестації проти національної меншини? Що є в цьому випадку важливіше: захистити свободу висловлювання чи осудити нетерпимість? Польська юридична система стала перед цією дилемою. І найімовірніше не усвідомлює контексту самих меншин.

Чотири роки поспіль у лютому на Підляшші триває судова баталія: місцеве самоврядування забороняє марш польських націоналістів у Гайнівці пам’яті Ромуальда Райса «Бурого», вбивці місцевого православного населення; організатори маршу успішно оскаржують це рішення в суді, самоврядування безуспішно подає апеляцію, і марш дозволяють.

Цього року судова баталія була цікавою з точки зору обґрунтування судді, адже в ньому порушено контекст чутливості національних меншин. «У польській правовій системі організація мирних зібрань є однією з базових конституційних прав і свобод», – наголосив 18 лютого у своєму рішенні суддя Пйотр Козловський.

– «У випадку зібрань, де висловлюються негативні емоції щодо конкретних груп, наприклад, етнічних чи релігійних, ще немає насильства або фізичної загрози», – підкреслює суддя.

– Свобода зібрань охороняє і такі демонстрації, які дратують або ображають людей із протилежними ідеями або поглядами. Дратування і навіть образа етнічних, расових і релігійних груп самим фактом проведення зібрання входить до сфери захисту свободи зібрань, – завершив суддя Козловський.

Суддя досить спритно підійшов до обґрунтування. Він, без сумніву, має рацію в тому, що свобода слова і свобода зібрань повинна охоронятися державою – навіть тоді, коли представлені в громадській дискусії ідеї суперечать чиїмось переконанням. Однак, переходячи з одного речення в інше, суддя «підмінив» ідеологію національною і релігійною приналежністю. Це вже – не різниця думок, а питання походження, на яке людина не має впливу (на відміну від ідей і переконань). У випадку національної та релігійної приналежності польське законодавство виразно обмежує свободу – розпалювання ненависті на цьому ґрунті карається кримінальним кодексом.

Наступна річ – суддя не вказує, що націоналісти дратуватимуть довколишнє населення своїми лозунгами; він вказує, що роздратування спричинене самим фактом проведення ходи націоналістів, а отже проблема лежить по стороні меншин, котрі обурені висловлюванням іншої, охоронюваної законом думки, а не тим, що марш розпалюватиме міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу як таку.

Суддя Козловський вкотре зачепив проблему цілої польської судової практики – відсутність сприйняття контексту. Щоб зрозуміти межі свободи зібрання під назвою «IV Гайнівський марш проклятих солдатів», вистачить почитати сторінку цієї події на Фейсбуці. Там, зокрема, подають список критиків події, до яких організатори звертаються: «Усе, що польське, їм чуже» (виразне підкреслення національних поділів, стосувалося якраз діяча білоруської меншини).

Несприйняття контексту показали також прокурори і судді в Перемишлі, які майже три роки займаються справою нападу на українську процесію в 2016 році. Прокуратура у представлених звинуваченнях проігнорувала факт, що це не був напад поодиноких людей, тільки влаштована за допомогою того ж таки Фейсбуку подія, «організатором» якої є одна з польських націоналістичних організацій.

З точки зору врахування контексту щодо національних меншин може бути цікавим інше рішення. Минулого року суд припинив розслідування у справі пропаганди расизму і фашистського державного устрою під час попереднього маршу націоналістів у Гайнівці в лютому 2018 року.

Однак у грудні польський омбудсмен Адам Боднар вказав на помилки та вибіркову оцінку подій у рішенні про закриття справи, і вона знову повернулася на розгляд слідчих органів.

В обґрунтуванні Адама Боднара суд не врахував контексту – тобто викриків крайнього націоналістичного характеру, і прославляння злочину геноциду 1946 року, підтвердженого Інститутом національної пам’яті Польщі в місці, де живуть родини жертв.

«Вигуки крайнього націоналістичного характеру (наприклад, „Narodowa Hajnówka”) в місці, де живуть люди, що ідентифікують себе з білоруською або українською меншиною, мають винятково ворожий тон щодо представників національних меншин», – читаємо в обґрунтуванні.

Як робить висновок Боднар, представлені символи і вигуки створюють послідовну, антидемократичну і ворожу національним меншинам атмосферу, яку слід оцінювати з точки зору Кримінального кодексу Польщі.

Як робить висновок Боднар, представлені символи і вигуки створюють послідовну, антидемократичну і ворожу національним меншинам атмосферу, яку слід оцінювати з точки зору Кримінального кодексу Польщі.

А отже, Боднар вперше яскраво дає приклад польському судочинству, що в охороні свободи висловлювання і зібрань варто звертати увагу на націоналістичний контекст і відходити від суто формального трактування поодиноких фактів. Залишається сподіватися, що суд прихилиться до його скарги.

Поділитися:

Категорії : Погляди

Схожі статті

Комітет Держбезпеки СРСР проти Організації українських націоналістів: документи та свідчення

Ярослав Присташ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №19, 2020-05-10 Я з великою цікавістю взявся до читання зібраних Василем Даниленком документів про ставлення комуністичної влади...

Білорусів намагалися закрити на Великдень. По нас прийдуть у будень

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №18, 2020-05-03 Білостоцький відділ польського громадського телебачення TVP – посилаючись на коронавірус – хотів «виселити» програми нацменшин поза свої стіни....

Про небезпеку міграції “брудних” політичних схем з України в Польщу

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №17, 2020-04-26 У середині квітня польське видання «Gazeta Wyborcza» опублікувала розслідування, що розкривало подробиці збору підписів підтримки під кандидатурою Марека...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*