Анастасія Канарська ■ КУЛЬТУРА ■ №12, 2013-03-24
Мені не щастило на вчителів географії у школі. У їхній подачі цей предмет не захоплював і видавався нудним, а насправді – це ж така цікава й романтична наука! Сьогодні ми можемо віртуально опинитися в будь-якій частині світу, побачити якийсь будинок на відомій чи невідомій вулиці, не виходячи зі свого дому. Хоч, звичайно, це не зрівняється зі справжнім подорожуванням. Та уявіть собі дитячий захват і непідробну зацікавленість незнаним, коли люди довідалися, що Земля в дійсності є круглою і не тримається на спинах слонів, цікавість до перших карт, які розповідали про незвідані землі й часто були просто витворами мистецтва!
Спробувати відчути цей захват, хоча б від того, як старанно виписані всі найдрібніші деталі, як прикрашені карти, можна на виставці «Україна на історичних мапах XVI–ХX ст.» у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, адже саме в XVI–XVIII ст. дуже велику увагу приділяли мистецькому оформленню карт. На виставці представлено понад 80 карт і картографічних видань від середини XVI ст. до нашого часу з українських державних та приватних колекцій – Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, Музею книги і друкарства України, Фундації ім. Олега Ольжича, громадської організації «Фонд „Український стародрук”», Української вільної бібліотеки, приватної колекції Володимира Ніколіна і Львівського історичного музею. Це – перший з низки запланованих спільних проектів Музею книги і друкарства України (Київ) та Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Виставка експонувалася вже в Музеї книги і друкарства України в Києві. Заплановано видання каталогу, що допоможе не втратити з наукового обігу ті експонати, які зберігаються у приватних колекціях.
Як сказала під час відкриття виставки директор Музею книги і друкарства України Валентина Бучковська, «ця виставка має спровокувати фахівців звернути увагу на ті матеріали, які ще, можливо, не експонувалися, більше їх дослідити, а також попрацювати над їхньою реставрацією». Зазначалося, що під час підготовки експозиції відреставровано близько 45 мап з архіву Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. На виставці можна побачити стародавні карти українських земель від середини XVI до середини XVIII ст. відомих картографів: Клавдія Птолемея, Ґерарда Меркатора, Себастьяна Мюнстера, Йодока Гондія, Віллема Блау, Джованні Антоніо Маджіні, Йоганна Гонтера, Ґійома Л. де Боплана, Томаша Маковського, Ріцці Дзанноні, Матеуса Зонтера, Тобіаса Лоттера. Зображення території сучасної України на цих картах відповідало тогочасним уявленням західноєвропейських картографів про ці землі, є в них неточності та помилки. Загадкою й досі залишаються представлені на окремих мапах Амадоцькі гори й Амадоцьке озеро, про існування яких нікому нічого не відомо.
Перлиною експозиції є чи не наймасштабніша з представлених карт – ориґінально оздоблена мапа француза Ґійома Л. де Боплана «Борисфен» (історична назва Дніпра), де зображений фраґмент цієї ріки – праця неодноразово перевидавалася, а вперше була надрукована в 1660–1662 рр. Саме цей військовий інженер і картограф є автором перших західноєвропейських карт, присвячених винятково українським землям. Він часто подорожував, особисто виконуючи топографічні вимірювання для накреслення карт, створив кілька загальних мап України й окремих її частин (Київщини, Поділля, Волині та ін.), а також вищезгадану карту Дніпра. Боплан є автором книжки «Опис України», в якій докладно змалював нашу природу, населені пункти, шляхи, заняття і побут людей. Карти й цю книжку Боплана високо цінують дослідники українознавчої літератури ХVІІ ст. Саме з цих творів хтось, можливо, уперше довідався про нас і зацікавився нашим краєм – ті праці до сьогодні залишаються цінними джерелами відомостей про наш народ та Україну того часу.
Власне після відкриття виставки у Всемережі почали з’являтися коментарі з претензіями до назви експозиції: нібито спочатку треба визначитися з означенням, що таке «Україна», адже ці території так тоді не називалися. І справді, на картах фіґурують такі назви, як-от Сарматія, Скіфія, Terra Cosacorum – цікаво є прослідкувати, як з часом змінювалася ця інформація на картах, на яких була зображена територія сучасної України, помандрувати в минуле по них. Можливо, прискіпливі критики скажуть, що варто було деталізувати назву виставки, зазначити, що йдеться саме про територію, а не конкретну назву – однак здається, що все є лаконічним та зрозумілим, а при бажанні завжди можна до чогось причепитися. ■
