Василь Колодійчик, Борислав, Україна ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2011-05-18
{mosimage}
На “Лемківскій сторінці” були вже дві статті про повернення їй нарисованої колись “заставки”, на якій зображено лемківські гори, лемка-пастуха зі сопілкою при устах, що пасе худобу чи то батьківську (перша заставка), чи то свою (друга заставка). Про них я згадував у дописі в “НС” (№ 41 від 10 жовтня 2010 р., с. 8). Ці заставки (4,5-5 см) довго друкувалися в заголовку “Лемківскої сторінки”. Потім їх зняли, а помістили безпейзажну та безбарвну з двома чи трьома лемками в чугах з торічками на плечах та в капелюхах, що стояли перед темним шпіхлером у лісі… чи то вночі.
Ці лемки стояли плечима до читачів, складалося враження, ніби вони хочуть розпити півлітру на “трьох”. Аж соромно за таку віньєтку до “Лемківскої сторінки”. Ця ілюстрація абсолютно не була адекватною моїм – з гірським пейзажем, великим сонцем, що сходить з-за гір, з церквою, худібкою (коровою, овечками), що пасеться під заспокійливі звуки сопілки, які лунали з неї, бо грав малий хлопець або вже дорослий лемко-господар. Потім редакція відхилила і цю “нічну”, безвиразну заставку-заголовок.
Пройшли роки, змінилися часи-епохи – та змінилася й “Лемківска сторінка” і її постійна ілюстрація. Не знаю, хто в ті роки редаґував сторінку і не знаю, коли на посаду головного редактора “НС” прийшов Ярослав Присташ. Тому його ні в чому не можна винити. Йому треба лем дякувати й дякувати за те, що він взявся очолювати редакційний колектив нашої газети. Велика подяка й усьому колективові редакції за те, що вони творчо працюють у Польщі, зберігають наше українське й лемківське слово та розповсюджують його по всьому світі. Честь і подяка вам, шановні працівники редакції.
Стосовно рисункової віньєтки до заголовка “Лемківскої сторінки” – вважаю, що треба її, сонячно -пейзажну, повернути, і тоді наша рідна сторінка отримає “друге дихання”. Уже в новому, ХХІ ст., далі буде тішити серця старших і молодих лемків та рідним діалектним словом- змістом розповідатиме про наше багатюще минуле – нашу історію, культуру… В ілюстрації можна дещо вичитати про лемка. Хто він, який він господар (пасе худобину), християнин (на видному місці ошатна церковця стоїть), лемко веселий, співучий та музикальний (на сопілці грає)…
Взагалі про “Лемківску сторінку” нам усім, читачам, а особливо працівникам редакції та особисто головному редакторові треба дбати старанно й ніжно, бо вона єдина лемківська в усьому світі. Щоб вона тепло й щедро тішила не лем лемків, а всіх читачів “НС” – нашим неповторним лемківським словом, лемківською неперевершеною піснею, розповідями про наше минуле… Без рисункового заголовка сторінка якась невиразна й суха, ніби нежива. Їй бракує простору, гір, сонця, церкви й худібки – таких характерних атрибутів лемківського буття.
“Наше слово” №21, 22 травня 2011 року {moscomment}
