Михайло Пульковський – член Програмної ради Радіо Ряшів ■ ПОГЛЯДИ ■ 2009-07-23
Новий закон про ЗМІ, ухвалений Сеймом РП, забезпечує права нацменшин набагато гірше, ніж попередній. Тому, з нашої точки зору, правильно вчинив Президент РП, наклавши на нього вето. Крім цього, як мені здається, неґативне ставлення до пропонованих змін поширюється і треба мати надію, що Сеймові не вдасться відкинути вето. Якби не було, неґативні плоди цілої “законо-медійної” метушні вже відчуваємо на власній шкірі.
Доволі затяжна дискусія на цю тему розхитала і так мало стабільну систему фінансування громадських ЗМІ. На все це наклалася ще й світова криза і вже маємо перші результати – ліквідацію “Теленовин”, найпрестижнішої програми українців у польських мас-медіа. Слід додати, що сподіватися покращання ситуації не варто, тому що розмови йдуть і про ліквідацію інших цього типу проектів з “Бєлсатом” на чолі – телеканалом, який був гордістю польських борців за свободу слова.
З іншого боку, при всій цій катавасії є нагода задуматися над ефективністю дотеперішньої присутності в польських ЗМІ програм української меншини. Без сумніву, їх найбільшою цінністю є те, що існують, відмічають нашу присутність у теле- і радіоефірі, дають можливість почути рідне слово. Крім центральних програм важко щось сказати про рівень передач, але це не має більшого сенсу, тому що як “свої” вони підлягають зовсім іншим критеріям. Якби вжити до наших програм комерційних, нещадних правил популярності (кількість споживачів) – то вони, з об’єктивних причин, не мали б шансів на існування. Фінансування цього типу програм може відбуватися виключно завдяки так званій “місії”, до якої зобов’язані громадські ЗМІ. Комерційні, якщо й подумають про щось подібне, то лише на засаді екзотики. Не виключено, що деяким було б цікаво.
“Теленовини” були (є) високого рівня, професійно розроблюваною телепередачею. Останнім часом могли потрапити до ширшого кола глядачів, завдяки інтернет-версії. Ми повинні докласти всіляких зусиль, щоб не відібрано нам єдиної програми, яка і так лише зрідка та ще й з перебоями виходила в ефір.
Усе в руках наших діячів і нашої громади. Від нашої кмітливості і вміння домовитися залежить, чи буде звучати в ефірі українське слово, чи його кількість, через зміну закону (чи навіть, як видно, лише спроби його зміни) суттєво зменшиться.
“Наше слово” №30, 27 липня 2009 року {moscomment}
