■ ПОГЛЯДИ ■ 2009-09-10
Петро Тима – голова ОУП
Це історична подія, бо не було ще такого, щоб українській громаді повернули конфісковане державою майно, яке було власністю громади до 1947 р. Другим фактом, який підтверджує історичність цієї події, є важливість цієї справи для всіх українців. Немале значення має теж безперервність у справі передання НД, адже вона сягає ще 1956 р., на що є документи, а не триває 18 років, як подають мас-медіа. Питання передання НД давно перестало бути лише нашою внутрішньою проблемою, стало міжнародною, це теж показує рішення з 3 вересня ц.р. у зовсім іншому ракурсі.
Факт, що знайдено позитивну розв’язку, засвідчує про те, що і з польської, і з української сторони є люди, які розуміють значення не лише самого будинку, але й символіки, з якою він пов’язаний. Цією подією закривається проблема, джерело якої сягає ІІ Світової війни і післявоєнних депортацій, тобто захоплення майна комуністичною владою. У сучасному вимірі вона перекреслює спроби розглядати українську меншину в категоріях заложництва, тобто ставити вирішення справи НД в залежності від ситуації польської меншини в Україні. Можна сказати, що це успіх як реґіональної влади, яка зрозуміла проблему, так і успіх польської демократії загалом. Тепер починається новий етап не тільки для нашої громади в Перемишлі, а й для всіх українців у Польщі. З іншого боку, громаду тепер чекає тест: чи зуміє вона використати можливості, козир, який дає НД?
Мирон Сич – депутат польського Сейму
Це має велике значення не тільки для нас, а й для української діаспори на Заході та для українців в Україні. Чергові “наші” депутати, які були в Польському сеймі, добивалися передання будинку. По суті, не було такого засідання комісії національних і етнічних меншин, на якому б не говорилося про справу НД. Переломом, напевне, стала пропозиція альтернативного розв’язання: передати ОУП за кошти Фонду державного майна будівлю на вул. Ґродській, 5 у Перемишлі. Чимало зусиль доклало Посольство України в Польщі, а також і сам Президент України Віктор Ющенко, який від початку свого президентства виразно робив усі заходи для повернення будинку. По суті, кожний член громади доклав свою цеглинку до кінцевого успіху. Проте найбільші проблеми почнуться саме зараз, бо ремонт вимагатиме чимало грошей, і це вже для нас справа непроста.
Марія Туцька -голова Перемиського відділу ОУП
Ми щойно на старті, а до фінішу ще добрих кілька місяців. Уся процедурна, юридична дорога, інвентаризація майна НД, яку оголосив президент міста Перемишля – кожен рівень “адміністративних східців”, на який треба сходити, не віщує швидкого завершення справи. Звичайно, тішимося, що “відкрито принаймні двері”, а це вже багато, бо раніше виявлялося, що таке в місті Перемишлі не є можливе. З самою ухвалою, прийнятою на засіданні міської ради, може бути по-різному, поки вона не матиме юридичного статусу. На сьогодні реальним успіхом є ремонт даху, страхування майна, а інші справи, пов’язані з переданням будинку, є наразі віртуальними. Почекаймо, побачимо, як справа розвиватиметься в дійсності, а тоді можна буде планувати, що робити далі.
Михайло Пульковський – голова правління Товариства “Український народний дім”
Сталося – розблоковано процес повернення НД (але ще не повернуто!). Дуже ймовірно, що за кілька місяців він знову стане власністю нашої громади (з юридичної точки зору, мабуть ОУП). І що далі? Чи маємо якусь конкретну концепцію? Чи може ОУП як спадкоємець УСКТ, звикнувши до державного фінансування, буде лише нарікати, що отримує замало грошей на оплати, ремонти, штати тощо? Про діяльність вже й не згадаю.
А може варто відродити ідею творця НД – доктора Кормоша? Ідею дому як інституції, яка приносить прибутки, призначені на збереження і розвиток наших культурних надбань на рідних землях, а при нагоді допомагає нашим людям економічно
“Наше слово” №37, 13 вересня 2009 року {moscomment
