ГРОМАДА ■ №11, 2019-03-17

Звітно-виборча конференція Поморського відділу Об’єднання українців у Польщі, яка відбулася 3 березня, означає, що місцеві ланки організації вже пройшли половину шляху до проведення VIII Крайового з’їзду ОУП. Після Сянока, Щеціна, Кошаліна, Ельблонга, Ольштина і, врешті, Ґданська, вже можна підбити перші підсумки звітно- виборчої кампанії, яка проходить в ланках Об’єднання.

Голова ланки ОУП у Лемборку Олег Романко «чорним по білому» показав присутнім, що за гроші із  державної освітньої субвенціїа сучасною технікою можна оснащити  майстер- класи української мови. Фото Андрія Степана

У дискусіях делегатів постійно виринають одні й ті ж проблеми: недостатня підтримка культурних заходів державою, всюдисуща мова ненависті щодо українців, незалученість молоді до громадської діяльності, справа приєднання  іммігрантів з України до української громади у Польщі, а також до  місцевих церковних спільнот.

Коротко кажучи, тут можна повторити тезу Ukrexitpol (НС № … за…) про те, що після 70 років асиміляційного тиску українціям у Польщі вже нікуди відступати із своїх національних позицій.

Надію на збереження хоча би статусу-кво української громади дає те, що нинішні лідери громади (наприклад, Єлисавета Кремінська у Ґданську) найчастіше залишаються на своїх постах, залучають до ОУП активну молодь. Також вагомим досягненням активістів ОУП на місцях є випрацьовані способи співробітництва з органами місцевої влади. Тут останні місцеві вибори принесли деякі зміни, однак у загальному плані перспектива майбутнього – оптимістична.

Тепер варто пояснити проблеми, якими живе як ґданська, так і вся українська громада. 

 *   *   *

Куди насамперед піде українець, який щойно приїхав до Ґданська? По-перше, треба віддати шану київському князеві Володимиру Великому біля його монументу, потім – зайти в українську церкву, а накінець – почимчикувати до української „Домівки”.

Для кожного з нас це нескладне завдання, оскільки всі ці «українські пункти» на карті Ґданська – зовсім поруч, недалеко від залізничного вокзалу.

3 березня я пройшов цей своєрідний «український шлях» у Ґданську. У цьому районі ґданського Старого міста, у сквері Хрещення Київської Русі, де стоїть монумент Володимира Великого, виразно чути українську мову. Багато відвідувачів робить собі родинне «селфі» із князем, що, як і вони, з Києва помандрував у Ґданськ.

 У церкві чути слова владики Володимира Ющака, ординарія Вроцлавсько-Ґданської єпархії Української греко-католицької церкви. Він говорить про молодь, про те, що вона – у центрі уваги УГКЦ в Польщі.

Потім річ іде про мігрантів з України. Владика згадує, що статистичні дані можуть здивувати: зараз лише у Вроцлаві новоприбулих українців майже стільки, скільки у 1947 році з рідних земель було депортовано українців на територію всієї Польщі.

«Нам потрібні ті, кого тут сьогодні нема серед нас, – сказав владика Володимир Ющак, маючи на увазі мігрантів з України. – Ми повинні бути для них апостолами українства у Польщі. Нехай кожен приведе з собою до церкви хоча б одного мігранта».

На мою думку, ці слова мають ключове значення і для нас, і для українських мігрантів у Польщі. Українська громада вже 70 років бореться з асиміляцією. Великим викликом буде сказати однозначно: інтеграції – так, асиміляції – ні!

«Ми несемо відповідальність за тих, що приїхали, перед історією. Якщо здамося – помремо» – закінчив вроцлавсько-ґданський владика УГКЦ.

Колись, ще за часів Українського суспільно-культурного товариства, українці збирались у «Клубі», зараз ми на новому місці в «Домівці»

Звітно-виборча конференція за участю делегатів місцевих ланок ОУП Поморського воєводства почалася з виступів запрошених гостей.

Консул України у Ґданську Лев Захарчишин заявив, що Україна перебуває в боргу перед українцями у Польщі за їхню підтримку. Батьківщина вдячна за те, що зараз уже четверте покоління вигнанців з акції «Вісла» продовжує зберігати національну ідентичність.

Зараз у Польщі дехто критично оцінює мігрантів з України.

«Давайте будемо спільно долати негативні стереотипи, шукати українців, які хочуть працювати для місцевої громади», – прожовжив Лев Захарчишин.

«Бог із тими мігрантами, що їм забагато «гіркого молока» в Україні, і вони хочуть негайно стати поляками. Нам треба бути разом, боротися з негативними стереотипами», – наголосив український дипломат.

«Консульство України у Ґданську працює з чотирма штатними дипломатами від Щеціна до Гіжицька. Це, може, не тисячі, але сотні кілометрів відстані. Нам треба знати, як допомагати Україні закордоном», – продовжував Лев Захарчишин.

Голова ОУП Петро Тима у своєму виступі не приховував, що ставлення владних структур до проблем національних меншин не вселяє оптимізму.

Голова ОУП Петро Тима привітав із успіхом за минулі 5-и років українських активістів із Поморського регіону, зокрема їхню лідерку Єлисавету Кремінську. Фото Андрія Степана

Ідеться про політизацію історичних питань, зокрема, Волинської трагедії, своєрідну «війну пам’ятників», обмеження державних субсидій на реалізацію проектів ОУП (передусім – відмова підтримати вшанування роковин акції «Вісла» у 2017 році).  Петро Тима від імені Головної управи ОУП подякував активістам Поморського відділу за волонтерську підтримку для жертв Майдану і за акцію «Свята без тата». Петро Тима наголосив, що ОУП проводить моніторинг антиукраїнських заяв окремих лідерів націоналістичних угрупувань.

Сьогодні антиукраїнські заяви лунають не лише на рівні міcцевих мітингів, але навіть з Сейму чи уряду. На мою думку, Інститут національної пам’яті, як колись Центральний комітет компартії, «пропонує» польському суспільству антиукраїнські «історичні ігри», підживлює емоційний наратив про польсько-українські відносини.

Підтвердженням цієї тези став виступ Наталії Ковалишиної, ґданської координаторки шкільництва іммігрантів. Її слова шокували присутніх у Домівці українців.

 За словами Наталії Ковалишиної, діти українських іммігрантів на щодень стають жертвами антиукраїнської «мови ненависті»:

 «Я зустрічаю дітей, що з плачем приходять зі школи, бо на уроці вчителька історії зневажливо говорила про українців. На  столі в неї був диск із фільмом «Волинь». А це все – на уроці для дітей 3 класу початкової школи!».

Невже таким чином представники освітньої влади змушують молодих українців не до адаптації, а до брутальної полонізації?

 «Схожі вислови українські діти чують у класах та шкільних коридорах від своїх польських ровесників. Нам треба вселити у наших дітей почуття гідності, а не провини», – продовжила Наталія Ковалишина.

Найбільшим шоком для неї була ситуація, коли директорка школи запитала, чи під час проведення культурного заходу за участю українських дітей учасники говоритимуть про Степана Бандеру.

Голос місцевих активістів

Не менш змістовною та цікавою була чергова частина конференції, коли у дискусії взяли голос представники місцевих ланок ОУП.

Мар’ян Батрух із гордістю назвав головне досягнення місцевої громади – самостійний, але професійний хор, що став візитною карткою українців М’ястка.

Дарій Цилюпа зі Слупська самокритично визнав, що місцева українська громада видається останньою в Поморському регіоні, яка ще не має своєї церкви та домівки біля неї. «Тому ми спільно з новим активним парохом вирішили почати будівництво церкви», – заявив лідер слупського ОУП.

Однак найбільше вразив своїм виступов слухачів голова ланки ОУП в Лемборку Олег Романко. Він продемонстрував, що з державної дотації для місцевого шкільного самоуправління, призначеної на пункт навчання української мови, можна придбати  комп’ютерне та музичне обладнання для класу.

Про ґданський гурток ОУП та його успіхи багато писали на сторінках «Нашого слова». Підсумком роботи Ґданська за минулі роки можуть стати слова Лева Захарчишина про те, що цей гурток став енергетичним центром не лише Поморського воєводства, а й усієї Північної Польщі.

Насамкінець варто наголоснити на  ще одній тезі.

У Ґданську, як і в інших відділах Об’єднання, обрали делегатів на VIII Краєвий з’їзд ОУП. Ними стали: Єлисавета Кремінська, Галина Гарасим, Олександр Романко, Юрій Опар, Дарій Цилюпа.

Я називаю ці прізвища невипадково. Наша громада та іммігранти з України мають знати, хто представлятиме їх у Варшаві.

Нам обов’язково треба налагодити контакти зі своїми делегатами, передати свої постулати, вимоги, думки для обговорення на загальнопольському рівні. Давайте заходити на сайти Головної управи ОУП, відділів Об’єднання! Пишіть своїм делегатам! 

Головна управа ОУП: zuwp@post.pl,

Ґданськ: http://facebook.com/domiwka.gda/,

Перемишль:
zup.przemysl@gmail.com

Щоби не бути «вічними прохачами», пам’ятаймо також про те, що вибори до Європарламенту відбудуться навесні, а до Сейму – восени.

До зустрічі на з’їзді ОУП !

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*