РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №2, 2019-01-13

У травні минулого року хор «Потік» відзначав 10-ліття свого існування. З цієї нагоди нинішній диригент Петро Баран та хористи вирішили записати диск CD з колядками, які колектив має у своєму репертуарі. «Потік» діє при греко-католицькій парафії у Кошаліні. Коли десять років тому хор починав працювати, у ньому співали практично самі українці, нині переважають поляки.

Досі з хором працювали троє диригентів: Борис Кисилівський, Радослав Вількевич та Петро Баран. Ідея запису компакт-диску належить Петрові Барану, однак над підготовкою репертуару працював також попередній диригент Радослав Вількевич. На диску – 13 колядок, у тому числі 2 польською мовою. До речі, компакт-диск з колядками П. Баран записав також із молоддю з Мендзибожа та парафіяльним хором греко-католицької парафії у Білому Борі.

– Ця платівка – ювілейна, але вона є також своєрідним підсумком діяльності хору. Як на аматорський колектив, його рівень – високий. Хористи наполегливо працюють, насамперед поляки, які хочуть співати українською. Для них наша музика цікава, вони захоплюються гармонією співу, а для мене це – новий досвід. Коли ми беремо нові твори, для людей польського походження немає великих проблем із тим, щоби вивчити текст, адже роки співу у хорі дають про себе знати. Зрозуміло, тексти пісень треба написати латинкою, — каже П. Баран.

Перші репетиції хору відбувалися у прицерковній світлиці, пізніше – у домівці ОУП, а потім повернулися до світлиці. В репертуарі хору є як світська, так і церковна музика, у тому числі – колядки, з якими хор найближчим часом даватиме концерти. Сьогодні в колективі є 14 постійних учасників і 16-17 непостійних хористів.

Ванда Ауґустовська – полька за національністю, вона співає в хорі чотири роки.

– Мені дуже подобається співати українські пісні, до того ж у хорі панує родинна атмосфера, тому я люблю туди приходити. Насамперед мені подобається велика мелодійність українських пісень, — каже Ванда Ауґустовська. Вона зізнається: спочатку було важко, оскільки вона не розмовляє українською, однак пісні, які співає хор – настільки мелодійні, що запам’ятовуються швидко.

Полькою за національністю є також Ельжбєта Пасек. Вона займається співом ще з середньої школи — була учасницею ансамблю пісні та танцю «Балтик», а зараз співає у вчительському хорі та хорі з Цевліна, що неподалік від Кошаліна. Українські пісні захоплюють її насамперед гармонійністю. Тим не менше, на перших заняттях вона була налякана, бо також не знала української мови.

– Незважаючи на те, що мій батько – професор російської філології, після перших репетицій мені здавалося, що я не впораюся саме через незнання мови, адже російська та українська – зовсім різні. І це попри те, що досвід співу у мене великий. Однак потроху я таки засвоювала тексти. Цьому теж сприяла родинна атмосфера, яка панує в хорі, тому я співатиму доти, доки зможу, оскільки ця музика мене захоплює, — каже Е. Пасек.

Нині в хорі українці — це чоловіки, які тут в меншості. Мирослав Сидор співає у колективі шість років. Він долучився до хору одночасно з Радославом Вількевичем – професійним диригентом.

– Саме тоді з групи, яка не знала нот і хорового співу, ми помаленьку стали справжнім хором. Під час роботи з Радославом Вількевичем хор суттєво розвинувся. Після його відходу з нами почав працювати Петро Баран, з яким хор «Тисячоліття» записав компакт-диск. І саме П. Баран спонукав нас до того, аби записати диск із колядками — певно, якби не він, ми б цього не зробили, оскільки більшість із нас сумнівалася, чи вдасться такого досягти. І вдалося. Як на мене, нам немає чого соромитися, оскільки це дуже гарний запис, який приємно слухати, — каже Мирослав Сидор.

Він навчався співу в музичній школі, а потім співав у хорах «Тисячоліття» та «Журавлі», тому завжди виношував ідею, аби саме в Кошаліні заснувати схожий хор. Цього зробити не вдалося, однак завдяки ентузіазму людей, які відгукнулися на заклик товариства «Потік», започаткованого роком рані- ше, виник однойменний хор.

Тереса Качоровська співає в хорі з самого початку, а за національністю
є полькою.

– Альти і сопрано співає 10 жінок, і всі ми польки. Мені тут дуже подобається — українські пісні пречудові, я дуже люблю їх співати. Хору також щастить із диригентами — зараз нами керує Петро Баран, завдяки якому ми видали компакт-диск із колядками, — каже Тереса Качоровська.

Полькою є також Барбара Ґіль, яка в хорі співає вже шість років.

– Мене запросила товаришка, оскільки у колективі бракувало альтів. А я й сама співаю у вчительському хорі, тож погодилася прийти подивитися. Так само, як і мої подруги, я спочатку боялася, однак українська музика мене настільки захопила, що я вирішила залишитися. Найважче мені буває через незнання української мови, дотепер трапляються помилки, однак українці нас швидко виправляють. Мені найбільше подобається класична музика — Гендель, Моцарт чи Вівальді, і саме такі твори хор «Потік» має можливість співати разом із іншими хорами під час органного фестивалю, який проходить у Кошаліні. Це дає мені неймовірну радість, оскільки ми постійно розвиваємося, — каже захоплена Барбара Ґіль.

Під кінець року Кошалінський відділ ОУП отримав з Маршалківського уряду дофінансування – 5 тис. зл., за які хор «Потік» закупив нові строї. Отож учасники колективу запрошують всіх любителів хорового співу долучатися до хору «Потік».

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*