ІНТЕРВ’Ю ■ №41, 2018-10-14

Гарний приклад університетів Ольштина і Львова. Розмова з докторкою наук Тересою Астрамович-Лейк із Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині.

Фото з домашнього архіву
Тереси Астрамович-Лейк

Чимала відстань між Ольштином і Львовом і важкий проїзний польсько-український кордон, на якому доводиться стояти навіть по кілька годин, не стали на перешкоді багатогранній співпраці між університетами Львова та Ольштина. Ці зв’язки з кожним роком міцнішають. Розкажіть, будь ласка, як і з чиєї ініціативи все почалося?

Співробітництво зі Львовом розпочалося від наукової співпраці докторантів Інституту політичних наук нашого університету та Національного університету «Львівська політехніка» п’ять років тому. Ці зв’язки були формалізовані 2015 р. Саме тоді мене призначили координаторкою співпраці
між нашими освітніми закладами. Ми того ж року підписали договір про співробітництво. З боку політехніки координаторкою стала проф. Ярина Турчин, директорка Інституту гуманітарно-суспільних наук.

Яка була ваша перша спільна ініціатива?

Це була спільно організована наукова конференція з нагоди 25-річчя самоврядування у Польщі, яка відбулася ще того ж 2015 р. у листопаді під патронатом маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства. А вже у грудні ми спільно організували І Польсько-Український форум, який відбувся у нашому ольштинському університеті. Хочу зазначити, що цей форум – це не звичайна конференція. Ми доклали зусиль, щоб це була вагома наукова подія як у Польщі, так і в Україні. До організації цього і наступних форумів мені вдалося запросити як постійного партнера воєводське самоврядування Вармії та Мазурів. Саме в рамках першого нашого спільного наукового заходу в сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства ми організували круглий стіл, присвячений реформам місцевих органів самоврядування в Україні, бо Україна їх тільки розпочинала, користуючись також досвідом Польщі на цій ниві. Наші спільні форуми проводяться циклічно, раз – у Польщі, а раз – в Україні. Відбулися вже чотири такі наукові заходи: два в Ольштині і два у Львові у «львівській політехніці». При нагоді другого форуму, який проходив у Львові, ми з делегацією нашого воєводського самоврядування, яку очолював віце-маршалок Мирон Сич, зустрілися з головою Львівської обласної держадміністрації, представляючи плани наших подальших дій. Але, що треба особливо підкреслити, представники нашого самоврядування провели при нашій активній підтримці розмову про авіасполучення між Ольштином і Львовом. І це здійснилося у березні цього року, значно полегшуючи нашу роботу, бо завдяки цій ініціативі нам стало ближче до Львова, а львів’янам – до нас. Нині два рази на тиждень ми долаємо дорогу між нашими містами протягом години з хвостиком, а не кільканадцяти годин. Таким чином ми при нагоді наших спільних наукових заходів вирішуємо справи, важливі для розвитку наших регіонів.

У сфері зацікавлень науковців Ольштина і Львова є й польсько-українська політика?

Саме на четвертому форумі, який проходив цьогоріч у Львові, ми організували круглий стіл, на який запросили українських і польських консулів. Польщу представляв консул зі Львова Рафал Вольський, а Україну – консул з Гданська Лев Захарчишин. Вони говорили про цілий ряд доволі складних моментів у польсько-українських взаєминах, зокрема, обговорювали й ускладнення при доланні переходів на кордоні. Ми будемо й надалі  родовжувати співпрацю з польськими і українськими дипломатами, аби вирішувати наші спільні проблеми. Куратором цих міжнародних політичних та наукових дискурсів є депутатка українського парламенту пані Оксана Юринець.

Ви підкреслюєте, що співпраця ольштинського та львівських університетів – це не лише наукові форуми. Які ще сфери діяльності цікавлять вас і ваших львівських колег?

Наприклад, наукові стажування. До цього часу вже десятеро науковців взяло участь у наукових стажуваннях – або в
Інституті політичних наук нашого університету, або Інституті гуманітарно-суспільних наук «Львівської політехніки». Маємо теж підписаний договір про обмін у рамках міжнародної програми «Еразмус плюс». Наразі між Ольштином і Львовом відбувся обмін двома молодими науковцями. Подібні обміни заплановані у нас і на наступні роки.  Наша співпраця дає ще й інші вигоди. Завдяки налагодженим зв’язкам восени минулого року у воєводській публічній бібліотеці в Ольштині була організована виставка творів львівського художника Володимира Сидоренка. Ми ініціювали також відкриття українського книжкового відділу у цій же бібліотеці, який весь час поповнюється. При нагоді ми допомогли налагодити зв’язки з львівською бібліотекою ім. В. Стефаника, давнім Оссолінеум.

Які є переваги цієї співпраці для студентів польських і українських вищих навчальних закладів Ольштина і Львова?

У нас є договір про спільне навчання студентів на факультеті політології. На зламі вересня і жовтня цього року до нашого університету вже приїхала перша група семи українських студентів на річні магістерські студії на  ьому факультеті. Підготовка до цього тривала два роки, оскільки ми спільно з науковцями зі Львова мусили узгодити наші навчальні програми, щоб студенти протягом одного року змогли освоїти матеріал на факультеті «міжнародні відносини» на нашій політології. Сподіваємося, що співпраця в напрямку спільного навчання буде розвиватися. Зустрічаючись у Львові зі студентами, я бачу велике зацікавлення навчанням у нашому університеті вже від рівня бакалавра. Зацікавлення навчанням у нас і подвійними дипломами виявив Національний університет ім. І. Франка, з яким ми теж співпрацюємо. На даний момент триває спільна робота над програмами навчання між університетом Франка та нашою політологією на рівні бакалаврських студій. До певної міри наслідком нашої співпраці є й процес нострифікації українського диплому на факультеті суспільних наук нашого університету.

П’ятирічна наукова співпраця мала б уже принести спільний науковий доробок – публікації?

Ці результати також уже маємо. Це – кілька спільних наукових монографій, підготовлених та відредагованих науковцями «львівської політехніки», університету Франка та нашого університету. У цих виданнях містяться статті докторантів, молодих науковців, студентів. Тож нам вдалося дати молоді, яка тільки починає свій науковий шлях, шанс заявити про себе. Такі спільні монографії – це ще й нагода поглибити дружні взаємини, працювати над майбутніми спільними проектами.

Чи є вже якісь спільні наукові ініціативи?

Після звернень до наукових відомств Польщі і України ми отримали грант, який дозволить нам провести дослідження, які стосуються національних меншин. Колектив «львівської політехніки» під керівництвом проф. Галини Луцишин буде досліджувати питання української національної меншини у Вармінсько-мазурському, Поморському та Західнопоморському воєводствах, а наші науковці під моїм керівництвом досліджуватимуть польську національну меншину у Львівській, Вінницькій та Житомирській областях. Але це ще далеко не все. Мало хто про це знає, але в Польщі при Центрі Центрально-Східної Європи у Варшаві діє нагорода імені Івана Виговського. Мені вдалося подати на цю нагороду двох людей – проф. Ярину Турчин та доц. Ларису Дорош з «львівської політехніки». Ця відзнака – це 4 місяці наукового стажування у вищих освітніх закладах Польщі. Обидві пані отримали можливість цих стажувань у нашій країні. Проф. Я. Турчин вже цього місяця розпочала стажування у Яґеллонському університеті. Хочу підкреслити, що два місяці стажування науковиці проведуть і у Вармінсько-Мазурському університеті у літньому семестрі 2019 р. Все це оплачують університети, які приймають науковців.

Організуючи спільні наукові форуми, ви не уникаєте і складної тематики у польсько-українських взаєминах. На минулорічному ІІІ Ольштинському форумі при нагоді скорбної дати 70-річчя операції «Вісла» ви організували в Ольштинському замку круглий стіл, присвячений саме цій трагедії українців.

Ми ніколи не тікаємо від складних тем, бо усвідомлюємо, що деякі факти чи події різні науковці розглядають по-різному, пам’ятаємо про те, що нас розділяло в минулому, але зосереджуємося на цьому, щоб створювати умови
для співпраці в нинішній час. Ми хочемо досягти того, аби поляки й українці в якнайближчому майбутньому краще
розуміли одні одних, а минуле не розділяло, а об’єднувало нас. У згаданому круглому столі брали участь дослідники з Польщі та України. При цій нагоді відбувся скорбний концерт, організований Ольштинським відділом ОУП, а Львівський історичний музей представив виставку «Розвіяні чужими вітрами», присвячену цій трагедії.

Іноді при зустрічах з українцями з України, у тому числі зі Львівщини, складається враження, що вони не надто багато знають про своїх співбратів із Польщі та їхню долю у минулому. Ви не маєте такого відчуття? 

Спостерігаючи за великим зацікавленням цією тематикою, можу лишень сказати – може бути й так, хоча досліджень на цю тему немає. Я хотіла зактуалізувати цю тему для львівських українців, коли у квітні цього року під час симпозіуму у «Львівській політехніці» розповіла про українців Вармії та Мазурів. Зацікавлення було дуже велике, а реакції – дуже живі. Це може свідчити про те, що львів’яни дуже цікавляться своїми співвітчизниками у Польщі, на Вармії та Мазурах зокрема.

Які ваші найближчі плани у контексті співпраці зі Львовом?

У листопаді ми хочемо організувати конференцію, присвячену 100-літтю відновлення незалежності Польщі. У ній братимуть участь четверо львівських науковців. Українські науковці теж є у складі наукового комітету цього заходу. В університеті ім. І. Франка зараз стажується мій докторант. Уже триває підготовка до спільного V форуму, який відбудеться навесні наступного року в Ольштині. Отже, наша співпраця не лише триває, але й розвивається і мотивує до подібної активності інших.

Поділитися:

Категорії : Розмова

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*