Фортифікації – це, коротко кажучи, оборонні споруди. Приклади залишків такої оборонної архітектури можна по бачити в прикордонній смузі між Україною та Польщею. Їхнє будівництво почалося ще перед І Світовою війною, за вказівкою цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа І. На місці цієї історичної військової фортифікації вперше 3 роки тому людей об’єднало мистецтво.

Переосмислюючи минуле, отже, не забуваючи його, ми намагаємося шукати те, що нас єднає. І це – справді позитивна ідея. А що може бути кращим у цьому випадку, як не музика, література, візуальне мистецтво?
Фестиваль “FortMissia” три роки тому дав цій території інше призначення – не войовниче, а об’єднувальне. На терені фортифікаційних споруд села Поповичів (села, яке під час І Світової війни зникло з лиця землі, як інші 44 населені пункти – задля полегшення артилерійського обстрілу та стеження за ворожими військами) українців і поляків об’єднала культура. Ідеєю фестивалю стала спільна творчість митців, поетів, музикантів та акторів на руїнах війни. Позитивна енерґетика цього дійства була покликана стати антонімом злу війни, протидіяти йому силою творчості й просто, говорячи без пафосу, дати людям можливість пізнати один одного.
Варто нагадати, що на першому фестивалі 2009 р. виступали культові “Плач Єремії” та “Мертвий півень”, який до цього часу вже, на жаль, припинив своє існування, а на цьогорічному планувався виступ гурту “Їжак”, до якого належить колишня солістка “Мертвого півня” Ярина Якуб’як. Розпочав там свою “польову роботу” й літературний проект “Kabi.net” зі Львова, були різноманітні ленд-артові проекти, звучав джаз та електронна музика. Польська складова у вигляді гурту з Перемишля “Pigs Like Pigeons” внесла нотки рок-н-ролу та презентувала своїх майстрів електроніки – DJ Madhead та DJ Smola.
Наступного року атракцій було ще більше. Наприклад, змагання з волейболу між чиновниками зі Львова та Перемишля на території Мостиського прикордонного загону. Вже традиційним стало випускання в небо сотень голубів. Фестиваль набирав обертів – і 2011 р. відбувався вже по обидва боки кордону. Навіть дощі не завадили насолодитися свободою творчості і її сприйняття. Митці творили одночасно з обох сторін “Перемиської твердині”, обмінюючись музикантами і публікою, а на завершення, останнього дня фестивалю, за 50 метрів від демаркаційної лінії з українського боку піднято повітряну кулю. Музиканти “Етноклубу набутків” грали на трембітах, а їм у відповідь трембітали франківські “Кораллі”. Справді здавалося, що “мистецтво нівелює кордони, лінії фронтів та умовності, щоб єднати людей навколо радості й добра”, як прочитаємо на офіційній сторінці фестивалю.
За ці роки організатори вже набралися досвіду у творенні такого цікавого фестивалю просто неба, склалася гарна співпраця з польськими партнерами й анонсувалося велике дійство на території України та Польщі на цей рік… Але, на жаль, не так сталося, як гадалося: неперервність фестивалю “FortMissia” змогли продовжувати лише польські організатори на своїй стороні, бо, як зазначив прес-секретар заходу та Мистецького об’єднання “Дзиґа” Юрко Вовкогон, “бюрократична тяганина місцевої влади, а відповідно і відсутність комерційних спонсорів цього року не дозволила нам втілити цю ідею”. Польська сторона взяла все на себе, а українська дотримала своїх зобов’язань стосовно учасників.
На фестивалі Україну представляв уже досить відомий у певних колах “Гич-оркестр”, який, за його власним визначенням, “делікатно грає екстраваґантну музику, співає пісні несправедливо призабутих поетів, як-от Тичина та Сосюра, творить композиції на лірику Мар’яна Пиріжка й активно переосмислює народну творчість”. І це його прихильники виділяються серед натовпу прикріпленими чи намальованими вусами, щоб бути схожими на соліста оркестру – Мар’яна Пиріжка. Власне ці хлопці розкрутили публіку – здебільшого польську, бо з України, зважаючи на особливості перетину кордону та не надто сприятливу погоду, прибуло близько сотні людей. І саме з виступу “Гич-оркестру” почалася справжня забава, незважаючи на те, що накрапав дощ. Не зміг прибути на концерт анонсований “Їжак” (США – Україна), бо виявилося, що учасники гурту – громадяни США – мали якусь невідповідність віз чи паспортів із вимогами перетину українсько-польського кордону. Тож програма складалася переважно з польських виконавців, а саме: “Miąższ”, “Beer Blues Band”, “Recital Adama Hajduka”, “Pigs Like Pigeons”, Chór Gospel “Twoje Niebo”, “Pесtus” і Філіп Монюшко, від яких просто шаленіли місцеві дівчата-підлітки. А в нічне небо лилася клубна музика – виступали DJ Bleiz та Івона Вонтрубська (з саксофоном). […] (з саксофоном).
Польські колеґи зі зрозумінням поставилися до проблем з українського боку й постаралися якомога краще пронести естафету далі. З погодою якось знову не пощастило, хоч не було так фатально, як минулого року. Що ж, бюджет в 14 тисяч злотих не дозволяв на інвестиції,  вдалося лише забезпечити концертну програму на один день. Та слід відзначити, що все було організоване на відповідному рівні. Тішив звук, світло, отже ті гості, кого не злякала непевність погоди і ймовірні приниження на кордоні, провели справді приємний день у найкращих традиціях фестивалів на відкритому просторі.
Цьогорічний фестиваль Ю. Вовкогон прокоментував таким чином: «На жаль, не надто весело вийшло з погодою, лили дощі, але для нас основне, що „FortMissia” не припинилася – є люди по той бік кордону, які мають бажання щось робити, якось зберігати ці форти і влаштовувати в цьому фантастичному арт-просторі культурні акції». У свою чергу, співорганізатор з організації «Wolne Miasto Przemyśl» Славомір Рохан розповів, що справді добре себе показали українські музиканти, вони зуміли розворушити аудиторію, тому дуже приємно, що з другого боку кордону ґенеруються такі чудові ідеї, є спільне бажання творити, а отже варто з оптимізмом дивитися на перспективи такого міжнародного фестивалю.
– Ми з розумінням поставилися до цього, адже самі знаємо, як складно було знайти фінансування, щоб провести один день, а наші українські партнери в попередні роки проводили повноцінні триденні фестивалі. Зрозуміло, що цього року відбувався футбольний чемпіонат і багато коштів пішло на акції, пов’язані з «Євро 2012». Віримо, що наступного все буде набагато краще, добре було б провести фестиваль «FortMissia» таким чином, щоб, наприклад, одного дня були заходи тут, а другого – там, щоб люди могли побувати по обидва боки кордону. Це сприяло б більшому взаємному пізнанню. І це чудово, що така ідея взагалі виникла! Можливо, до нас могли б долучитися, наприклад, словаки, ось і фестиваль став би ще масштабнішим. Маємо вже певні напрацювання, наступного року все повинно бути ще краще, – сказав С. Рохан і жартома пообіцяв, що погода наступного разу теж не підведе.
хочеться вірити, що в майбутньому знайдуться кошти на те, щоб нас і надалі об’єднувало мистецтво. І щоб ми пізнавали один одного не в чергах на кордоні, а спілкуючись у приємній товариській атмосфері, даруючи один одному свою творчість та позитивні емоції. ■