«Дум сувій» Івана Златокудра – символічна мандрівка до себе

Тадей Карабович ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №46, 2019-11-17

Іван Златокудр подарував своїм читачам збірку особистої лірики під загадковою та водночас символічною назвою «Дум сувій» (Львів: видавництво «Сполом», 2019). На сторінках книги поет розмістив чимало своїх найновіших творів, у яких говориться про кохання, плин часу та існування людини в просторі життя. Загалом це теми, притаманні дотеперішній поетовій палітрі, за ними можна розпізнати творче письмо Івана Златокудра та заглибитись у його творчість.

А втім виникає літературознавче запитання: чому найновішу збірку відомий поет ознаменував символічною для нього парадигмою? Адже назва її – «Дум сувій» – багатошарова, розгорнута в сторону душі та наштовхує на філософські роздуми. А з другого боку, чи є потреба ставити запитання «чому» відомому класикові української літератури в Польщі. Чи не краще насолоджуватися змістом збірки, просто поринувши у її натхненні образи? І цього достатньо, щоб зрозуміти найновішу лірику Івана Златокудра.

Слово «сувій» в українській мовній традиції має багато значень. Це може бути назва старовинного рукопису на папірусі чи пергаменті, згорнутого в трубку. Сувій може означати окремий шматок полотна, витканого на ткацькому верстаті, з якого вишиваються рушники. Отже, вишитий візерунками рушник – це символ національного існування українців. На вишитому рушнику стелиться людська доля. Слово «сувій» у метафоричному значенні – це ланцюг послідовних подій, високих поетичних вражень і думок.

У Івана Златокудра всі ці значення близькі між собою та перемішані в одну філософську сутність. У поета це не лише апеляція до його патріотизму чи до вишитого рушником далекого дитинства в Україні, а й реальне звернення до місця народження – Винник під Львовом і винниківського лісу, де митець полюбляє проводити вільний час. Це також любовна лірика, яка веде поета до криниці серця й розповідає про найдорожче у житті – кохання.

Назва збірки безумовно символічна та відповідає змістові книжки Івана Златокудра, бо в ній ліричний сплеск підкреслений неповторною чарівністю та красою свіжої метафори. Поет каже: «знову пишу про осінь в лісі / нехай хтось скаже / що озвавсь винниківський ліс / златокудрових віршів шелестом». Так починається і так продовжується лірична мандрівка натхненними сувоями віршів у збірці. Такою вона й повинна бути – як звучання дозрілих і натхненних творів.

Вірші, запропоновані поетом, знайомлять нас із несподіваними образами та метафорами, наприклад: «човен на котві колише ніч», а «мірою втрачених літ» є «плач журавлів відлітаючих». Або: «на стернях вижовклих нив / пасуться холодні дощі», «де птах збудує дім / свій і не свій / в імлі».

Сповнена символічності, творчість Івана Златокудра здатна будити уяву читача. На думку київського літературознавця, професора 1736127705 Юрія Коваліва, поезія зазвичай спирається на ірраціональність світосприйняття, відрізняючись у такий спосіб від логічних структур, тому вона потребує певної недомовленості. Ця характеристика недомовленості вповні відповідає найновішій поетичній структурі дискурсу Івана Златокудра.

Говорячи про збірку «Дум сувій» та характеризуючи її найважливіші теми, доречним буде пригадати життєвий шлях поета. Іван Златокудр народився 7 квітня 1930 року у Винниках поблизу старовинного міста Львова. Цей факт не раз озвучував поет у своїх натхненних творах та споминах. У 1949 році він закінчив Винниківську середню школу, згодом Львівський зооветеринарний інститут. У 1959-му переїхав у Куніце-Лігницьке до Польщі та закінчив юридичний факультет Вроцлавського університету. Після переїзду почав друкуватися в «Нашому слові», «Українських календарях», «Українському літературному провулку», видав чимало збірок поезії. Вірші друкував також в Україні та в діаспорних виданнях Європи, займався перекладом творів польських поетів українською мовою. Робив це натхненно та, як справжній поет, правдиво.

Іван Златокудр був і залишається прихильником верлібру в українській літературі другої половини ХХ ст. Його лірика здобула визнання в поетичному просторі України. Варто нагадати, що поет з 1960 року працював в Адміністрації державних сільськогосподарських підприємств. У 1970-му закінчив правничі студії у Вроцлаві. А з 1976 року виконував функції юриста в різних агропідприємствах. Усе це не заважало бути поетом та співцем рідної української землі. Бо таку непросту життєву дорогу Івана Златокудра завжди супроводжувала поезія. Їй поет був вірний протягом багатьох років. Найновіша збірка «Дум сувій» свідчить про це вповні, тому заслуговує на увагу читача.

Златокудр І. Дум сувій. Вірші. Львів: видавництво «Сполом», 2019. 73 с.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*