Анна Вінницька ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-05-18
{mosimage}
Уже втретє у Щецині місцевий відділ ОУП організував Конкурс декламаторів (30 квітня). На цей раз учні з пунктів навчання української мови з Інська, Колобжеґа, Кошаліна, Старґарда-Щецинського, Тшеб’ятова, Щецина та Щецинка (усього майже 40 дітей) декламували вірші Олександра Олеся – попередніми роками на конкурсі звучала творчість Ліни Костенко та Лесі Українки.
Досі діти з пунктів навчання, які проживають на Західному Помор’ї, мали можливість брати участь виключно в конкурсах малюнків, оскільки це найбільш популярна форма вияву дитячих здібностей.
Бракувало конкурсу, який поширював би дитячі “горизонти”, давав дітям нові знання – бо ж малеча не лише має здібності малювати, а також, як показує щецинська зустріч, і читати вірші. Дар поезії (чи то писання, чи то її декламації) дається не кожному, тому тим більше цінна така ініціатива.
Щецинський Конкурс декламаторів проходив у чотирьох категоріях: дошкільнята, 1-3 класи, 4-6 класи та гімназія-ліцей. Найбільше обдарованих виявилося в останній групі, тому якраз у цій категорії також могло бути найбільше розчарованих, бо неможливо нагородити всіх. І так, переможцями стали: у категорії дошкільнят – Шимон Данчак, Ксеня Марцишак та Матеуш Ковальський; 1-3 класи – Тетяна Керкош (на фото), Данило Розмус, Патрик Іванчук та Юлія Лазорищак (вирізнення); 4-6 класи – Магда Кілик, Луціан Кравчишин, Анна Заневич і Павло Шидивар (вирізнення); гімназія-ліцей – Ігор Зарічний, Вікторія Пекутовська, Роксана Лайкош та Максим Шумилович (вирізнення) (вирізнення).
Ті, які стали переможцями, повинні пишатися: вони мають особливий дар відчувати звуки, які не для всіх уловимі. Велика роль в цьому і заодно відповідальність – учителів української мови, оскільки це саме завдяки їм пробуджується в дітях зацікавлення до поезії. Тому варто звернути увагу, щоб діти не брали надто довгих віршів. Насамперед вони повинні зосереджуватися на декламації та інтерпретації тексту (попередньо його зрозумівши), а не на його автоматичному прочитанні. Також слід звернути увагу, щоб “не переборщити” з певного роду зовнішнім, надто пантомімічним виконанням, коли увага слухача більше концентрується на “грі” декламатора, аніж на самому вірші.
Відрадно, що з року в рік конкурс підвищує свій рівень. Цікаво теж спостерігати за окремими його учасниками, які разом з конкурсом розвивають власні здібності.
“Наше слово” №21, 22 травня 2011 року {moscomment}
