Церква Святого Духа в Кодені над Бугом – свідок минулого Підляшшя

Тадей Карабович ■ КУЛЬТУРА ■ №36, 2019-09-08

Мандруючи надбужанською землею Південного Підляшшя, варто зупинитися в містечку Кодень, щоб оглянути найдавнішу муровану споруду цього регіону – церкву Святого Духа, готично-ренесансну оборонну будівлю.

Церква Святого Духа в Кодені над Бугом, яка нині є римо-католицьким  філіальним храмом парафії св. Анни, раніше була православною: відколи її збудували і до ХХ століття. Це – приклад культово-оборонного будівництва XVI століття на Підляшші в стилі готики Великого князівства Литовського. Свято-Духівський храм побудували на природньому узгір’ї розлогої долини річки Буг, між річкою Каламанкою та мілкою переправою на самому Бузі. Це були родові споруди князів Сапігів, які дали початок містечку Кодень із площею Ринок (йому надали маґдебурське право). Містечко розташовувалося на високому березі надбужанської долини і було типовим осередком церковного життя, хліборобства та торгівлі. Тут проживали євреї, поляки та українці.

Сама церква Святого Духа на замку в Кодені була побудована, як говорять архівні джерела, у 1513-1520 роках в готично-ренесансному оборонному стилі. Разом із замком вона залишалася важливим центром литовських державників: князя Івана Сапіги, який був тракайським воєводою і засновником Коденя, та його сина князя Павла, воєводи новогрудського. Якраз через своє розташування містечко було центром шляхів литовських вельмож до Кракова та Любліна, які зупинялися у замку Сапігів і вели політично-культурні дебати. Нагадаємо, неподалік Коденя, у місті Берестя, у 1563 році була надрукована польською мовою протестантська Берестейська (Радивилівська) Біблія – ровесниця православного україномовного Пересопницького Євангелія з 1556-1561 років, яке називають також Євангелієм гетьмана Івана Мазепи. Узагалі в архівній літературі церква Святого Духа має традицію замкового храму роду Сапігів. У ній протягом багатьох років зберігався чудотворний образ Божої Матері, названий згодом Коденським. Його, за переказами, викрав сміливий князь Микола Сапіга з папської капелли у Римі в 1630 році.

Від початку XVII століття та до ХІХ століття Свято-Духівський храм належав до структур греко-уніатської церкви, створеної 1596 року Берестейським собором. У 1817 році його закрили, ймовірно, через поганий технічний стан, але після ремонту храм знову почав діяти і навіть у міжвоєнний період був парафіяльною церквою неовізантійського (неоуніатського) обряду для парафії Св. Михайла Архангела в Кодені. Богослужіння цього обряду велися в храмі після 1945 року аж до 1960-х років, тобто до повернень українців, переселених в рамках акції «Вісла», із західних земль Польщі, і до побудови ними своєї православної церкви в Кодені. Найстарші православні жителі Коденя пам’ятають величний іконостас церкви Святого Духа. На жаль, його демонтували, коли церква перестала бути неоуніатським храмом. У 1960-х роках костельна адміністрація парафії Св. Анни в Кодені ґрунтовно відреставровала церкву Святого Духа, і з того часу вона є філіальним храмом цієї парафії.

Ця церква – орієнтована на схід компактна лаконічна прямокутна будівля, підперта з кожного боку великими контрфорсами, накрита високим двосхилим дахом, на якому виділяється апсида та готично-ренесансний фронтон. Окрасою церкви є, власне, цей чудовий фронтон з ренесансним портиком над входом до будівлі та керамічними оздобами у її верхній частині. До північної стіни церкви примикає невелика ризниця, зараз у ній експонуються дві давні церковні ікони Богородиці і Св. Іоанна Хреститела, які є фрагментом Голгофи. Це – залишки православного церковного майна з ХІХ століття, яке знаходилося в храмі, як і  кивот у південному нефі з сучасною іконою Коденської Богородиці, який, ймовірно, був сформований на базі залишків давнього іконостасу. Внутрішній простір будівлі з чотирма хрестоподібними в плані стовпами ділить її на три нефи: головний і два бічні. Всі вони перекриті сітчастим готичним склепінням з нервюрами (круглополібним увінченням). На стиках нервюрних увінчень знаходяться герби князів Сапігів. У південному нефі зберігся фрагмент настінного фрескового розпису з ХVІ століття, а над входом – фундаційна дошка з написом церковнослов’янською мовою. Цю дошку не раз описували у наукових статтях, як, зрештою, і саму церкву: зокрема, в українському часописі Підляшшя «Над Бугом і Нарвою».

У своїй архаїчній архітектурній основі Свято-Духівська церква має напівкруглу невелику апсиду, нині відкриту для огляду через відсутність іконостасу; а в північно-західному куті Католікона, тобто бічного нефу, до неї примикає кругла вежа з крученими сходами. Церква побудована з цегли за технікою готичної кладки на вапняно-піщаному розчині. На її стінах викладений ромбоподібний орнамент з цегли, глазурованої темним кольором – суто готичний елемент декору. Це помітно, зокрема, на фронтоні будівлі, де додатково заштукатурені ніші побілковані білим вапном. Можливо, у найбільших півкруглих заглибинах-нішах раніше розміщувалися ікони.

Вхід до церкви вінчає напівкругла арка з ренесансною декорацією та  гербами князівського роду Сапігів. Над входом архітектор спроектував півкругле вікно у формі Всевидячого ока Господного як символ Святої Трійці (воно присутнє на гербах багатьох українських міст і містечок XVII – XIX століть). Цікаво, що тільки південна стіна церкви має готичні вікна, прорізані у могутньому цегляному мурі. Фронтон декорують надбудовані фігурні стовпчики та грецький хрест. Ззовні стіни церкви укріплені згаданими великими контрфорсами (підпорами), які на головному західному фасаді сягають самого фронтону.

Фото pl.wikipedia.org

Мандруючи рідними землями, варто заглянути до Коденя, щоби побачити давню церкву Святого Духа. А заодно – прогулятися самим містечком, у центрі якого височіє сучасний православний золотоверхий храм.

Фото автора статті

Поділитися:

Категорії : Історія, Культура

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*