Олена Гуменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №16, 2019-04-21

Чи легка це справа – бути королевою? Бути невизнаною королевою літератури, археології, театру… Чи може одна людина успішно поєднати стільки занять? Так! І своїм прикладом це довела Наталена Королева, яка народилась близько 130 років тому на півночі Іспанії.

За материнською лінією Наталена Королева походила з іспанського королівського роду. Наталена не знала своєї матері-іспанки, яка померла під час пологів. Близько 17 років не бачила й батька, який належав до українського шляхетського роду Дуніних-Борковських (займався археологією і жив переважно у Франції). За іспанською традицією, дівчинку охрестили кількома іменами відразу: Кармен Фернанда Альфонса Естрелла Наталена. Найбільше їй подобалось ім’я Наталена.

Наталена Королева

П’ять перших років життя дівчинка провела у селі Великі Борки на Волині у родовому маєтку бабусі Теофілі з роду Домонтовичів. Тут вона вперше почула українську мову й пісні. Після смерті бабусі Наталену забрав брат матері, старшина королівської гвардії, згодом католицький священник, – Еухеніо.

12 років вона прожила у монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Там Наталена вивчала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто бувала у своїх родичів в Іспанії, де вчилася їздити верхи, фехтувати та стріляти.

Коли батько одружився вдруге з чешкою й оселився у Києві, мачуха Наталени захотіла, щоб дівчина далі здобувала освіту саме там. 17-літня Наталена вступила до Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через 2 роки. Вже знаючи іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства трохи пам’ятаючи українську та польську, вона оволоділа ще й російською. Остання давалася їй нелегко: «Тиждень за тижнем минали серед нудного, але впертого навчання тяжкої для європеїзованого вуха московської мови», згадувала вона пізніше.

У Києві дівчина також брала уроки музики у Миколи Лисенка. Невдовзі вона вступила до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом уклала контракт із паризьким Theatre Gymnase, що гастролював тоді у столиці. Через слабке здоров’я Наталена змушена покинути театр і виїхати на лікування до Закавказзя, а згодом — у Західну Європу. Перебуваючи в Іспанії, Італії, Франції, Наталена знову долучилася до театрального мистецтва, виступаючи в оперних театрах Парижа та Венеції, де виконувала партію Кармен в опері Жоржа Бізе.

Наталена Королева

Наталена використовувала всі можливості, аби здобути вищу освіту. У Петербурзі вона навчалася в Археологічному інституті, отримала ступінь доктора археології за роботи з литовської старовини (пізніше студіювала археологію в Мадридському університеті, у Парижі: брала участь в археологічних розкопках в Єгипті та Помпеї). Відвідувала лекції в Академії мистецтв, одержавши диплом «вільного художника», мала свої художні виставки в Петербурзі та Варшаві. Брала уроки співу в консерваторії у класі знаменитого оперного співака, професора, українця Олександра Мишуги. З 1909 року Наталена почала систематично друкувати художні твори та наукові статті у французьких літературних і наукових журналах.

І Світова війна застала Наталену Королеву в Києві: її покликав тяжко хворий батько, який невдовзі помер. Через Товариство Червоного Хреста вона стала сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки Наталена пробула на війні, тричі була поранена, одержала солдатський хрест «За хоробрість».

Під час війни доля звела її з перським князем Іскандером Гакгаманішем ібн Курушем, який командував одним із підрозділів в російській армії. Вони одружилися та виїхали до Варшави. Але вже через півроку Наталена стала вдовою — князь Іскандер загинув на фронті. Втративши чоловіка, вона повернулася до Києва.

У грудні 1919 року Наталена та її мачуха виїхали до Чехії як репатріантки. Однак дорогою мачуха захворіла і померла. Тож у новій країні Наталена опинилася зовсім одна. Ось як вона пізніше згадувала перші дні в чеській столиці: «Дісталася до Праги з думкою: «Коли не знаєш що робити, то іди вперед! І не оглядайся назад». Тож за два дні дійшла до міністерства й розповіла по правді й щиро усе, що зі мною трапилося. Мене вислухали з великою цікавістю – і мушу додати – з великим співчуттям. Говорила я по-чеському, бо цієї мови навчила мене мачуха. Коли ж довідались, що я ніде у світі не маю ані кревняків, ані рідного дому, то цілком просто вирішили: – Тож лишайтесь у нас! Мову знаєте; хоч говорите як мораванка. Коли ж рідна мати була чешка, то най і не рідна батьківщина буде Чехія! Так стала з мене чешка!».

У Празі вона почала працювати в системі народної освіти. Тут вона зустрілася з українським письменником і видавцем, а на той час –  аташе Української Народної Республіки у Празі, Василем Королевим-Старим. Вони одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельник біля Праги. Василь Королів-Старий займався літературною, педагогічною та мистецькою діяльністю. Він помер у 1941 році. Наталена все подальше життя присвятила літературній праці. Саме тоді, за порадою чоловіка, вона почала писати українською мовою.

Наталена Королева з черницями

Наталена Королева перейнялася національними та мистецькими ідеями чоловіка й писала твори переважно історичної тематики. Помітне місце у її творчості середини 1930-х років посідають дві книжки оповідань – «Водні сни» (1935) та «Інакший світ» (1936). У своїй творчості Наталена Королева протиставляла фальшивим цінностям –  вічні, культові насилля – силу віри й силу любові.

Після ІІ Світової війни Наталена Королева залишилася без засобів до існування. Вона давала приватні уроки іноземних мов,працювала на невеликому підприємстві. У післявоєнній Чехословаччині видавництва весь час повертали надіслані нею рукописи. Тому вона передала їх на Захід.

1958 року закордонна громадськість відзначала 70-річчя Наталени Королевої. В еміграційній періодиці надрукували нариси про її життя і творчість. Це святкування стало нагодою зацікавити видавців творами письменниці. Того ж року вона завершила роботу над повістю «Шляхами і стежками життя», у якій було багато спостережень і роздумів про тривожне життя Європи першої половини XX століття. Схоже неспокійне, тривожне, але водночас і сповнене пригод життя прожила і Наталена. Українська письменниця, творчість якої і досі залишається маловідомою на Батьківщині і за кордоном. А її власне життя нагадує авантюрний роман, який чекає на екранізацію.

Поділитися:

Категорії : Історія, Україна

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*