Мирослав Чех ■ ГРОМАДА ■ 2011-06-18
Ф Е С Т И В А Л Ь Н І події
Дискутуючи під час ювілейного Фестивалю української культури про ХХ річницю проголошення незалежності України, перш за все треба згадати Фестиваль 22-річної давнини. Був “магічний” 1989-й. Час зламу історичних епох, “Осені народів”, яка два роки пізніше перетворилася в “парад суверенітетів” – як хтось злосливо, але й з почуттям безсилля назвав процес розвалу Радянського Союзу і виникнення незалежних держав – колишніх його республік.
На сцені Лісової опери в Сопоті замайорів синьо-жовтий прапор і 6-тисячний гурт заспівав гімн “Ще не вмерла Україна”. Зі словом привітання до української громади та міжнародної спільноти звернувся Богдан Горинь – політв’язень і один з лідерів демократичної опозиції в Україні. Виступив також Володимир Мокрий – перший український депутат польського парламенту після 1939 р. Ми були до сліз зворушені і сповнені надій.
Через 20 років багато з нас не приховує розчарування, говорить, що чекали не такої самостійності. “Маємо те, що маємо”, – сказав Леонід Кравчук, перший президент нової української держави. І його вислів став крилатим. Треба його повторювати, інакше загрузнемо в пустопорожньому наріканні.
ХХ Фестиваль проходитиме не лише у рік 20-ліття відновлення незалежності України, але й напередодні головування Польщі в Європейському Союзі. Це надзвичайний збіг обставин, який найкраще показує, що не втрачено ще всі українські шанси на приєднання до об’єднаної Європи. Що на українській вулиці ще буде свято. Польща декларувала надання всесторонньої підтримки для заключення угоди про асоційоване членство України з ЄС та угоди про поширену зону вільної торгівлі саме підчас поточного півріччя. Ці угоди мають вирішальне значення для Києва. Я переконаний, що вони будуть важливою віхою в історії країни. Після них не буде повернення в минуле, у новий “братський союз”. Буде нове життя.
Півріччя, яке перед нами, – це надзвичайно важливий час для України і вирішальний період президентства Віктора Януковича. Багато хто з-посеред нас ставилися із скепсисом, м’яко кажучи, до цього u1087 політика, на що були свої причини. Сьогодні треба уважно стежити за його діями, бо від них залежить майбутнє України. І бажати йому стійкості, відчуття державного інтересу. Від дороги, яку обере нинішній український президент, залежить майбуття мільйонів його співгромадян. На десятки років.
“Наше слово” №25, 19 червня 2011 року {moscomment}
