Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №9, 2020-03-01

Днями зі Львова повернувся парафіяльний хор греко-католицької парафії у Білому Борі — там він концертував уперше, тож приїхав із яскравими враженнями. Білобірчани поїхали на запрошення Львівського ставропігійного братства святого апостола Андрія Первозваного для участі у фестивалі «Прощання з колядою», який проходив у Театрі імені Марії Заньковецької. Для хору це був неабиякий успіх та визнання.

Білобірський хор на сцені Театру ім. Марії Заньковецької. Фото надане хористами

Ідею поїздки білоборського хору до Львова та участі в колядуванні подала Катерина Полевчак, колишня голова Мазурського відділу Об’єднання українців у Польщі. Нині вона — вчителька математики в ліцеї імені Тараса Шевченка у Білому Борі.

– Завдяки Катерині Полевчак ми змогли взяти участь у фестивалі «Прощання з колядою» і побачити, як у Львові організовують колядування. Це для нас особливо цінний досвід, адже греко-католицька парафія у Білому Борі, при якій діє хор, також проводить польсько-українське колядування. Я у захваті від того, як нами опікувалися: господарі заходу просто не відступали від нас й робили все, аби ми були задоволені, – каже Тереса Миц, яка співає у хорі сім років. Вона ніколи не думала, що колектив зможе поїхати в Україну і давати там концерти.

Серед учасників фестивалю був хор парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви у Білому Борі, ансамбль «Відимо» з Сянока, хор «Хвалім Господа» з Румунії та гурти з України. Це вже 23-й фестиваль, він відбувається за сприяння Львівської єпархії Православної церкви України.

– Захід вражає і з організаційного боку, і сімейною атмосферою. Зізнаюся, почувши, що нас запрошують до Львова виступити з колядками, я спершу трохи злякалася. Бо ж відомо, що в Україні співають дуже добре. А наш колектив – це парафіяльний камерний хор, однак його учасники також люблять співати. До поїздки ми готувалися найкраще як уміли й виступили справді на високому рівні. Нас не відпускали зі сцени, хор отримав багато схвальних рецензій, тож поїздка для нас була дуже вдалою, — сміючись, розповідає хормейстерка (керівниця колективу) Юстина Москалик.

Вона диригує на концертах, натомість під час літургії та інших богослужінь цю роль виконує Ярослав Миц.

– Поїздка до Львова була для нас неймовірним визнанням, адже ми залишили «свою територію» — де нас усі знають, та заспівали перед зовсім чужою публікою, яка прийняла нас дуже добре. Мрія кожного диригента – розвиток та самовдосконалювання хору, а поїздка в Україну дала нам таку можливість. Крім цього, мабуть, кожен українець, який виступає в якомусь ансамблі, мріє про те, аби виступити в Україні. Ми й надалі будемо вдосконалювати свій спів і через нього передавати любов до Бога, церкви, свого коріння та Батьківщини, — каже диригент Ярослав Миц.

У колективі він почав співати ще з другого класу початкової школи. Хор нараховує близько 20 людей. Його засновували ще 1957 року, коли в Білому Борі почала функціонувати греко-католицька парафія, створена переселенцями з акції «Вісла». У колективі виступає вже декілька поколінь вірян. Наймолодша з них — Анна Бернат, яка не уявляє собі життя без співу.

– Це немовби моя друга родина. Я дуже люблю співати і проводити час з іншими хористами. А поїздка до Львова була для нас просто чудовою. Ми не лише виступили на фестивалі, а й співали під час богослужіння у православній церкві, яку очолив Блаженнійший Макарій. Це був неймовірний досвід. Ми нервували
ся, але водночас були дуже зосереджені, тож знали, що заспіваємо на високому рівні. Ми ж виступаємо разом вже багато років і знаємо свої можливості. Однак іноді самі не усвідомлюємо, як багато вміємо, — впевнено каже вона. Фестиваль у Львові зібрав аншлаг. Юстина Москалик пояснює, що під час роботи з непрофесійним хором важливим є ентузіазм та активність хористів, а також їхня співпраця з диригентом. – Участь у фестивалі «Прощання з колядою» – це визнання для нас, адже під час заходу виступали в основному церковні колективи або ті, що виконують колядки, у тому числі хор із Миколаєва.

Усі вони показали дуже високий виконавчий рівень, тому ми радіємо, що мали змогу виступити серед таких ансамблів, – каже Зенон Миц. Хористи підкреслюють, що кожен концерт проходив у сімейній та теплій атмосфері. — Особисто мене вразила велика доброта, щирість і неймовірна відкритість людей. Нас прийняли дуже щиро, за що дякуємо організаторам, — каже Ірина Оринич.

Вона розповідає, що в хорі співає з дитинства, тому останні 50 років її життя нерозривно з цим пов’язані. – У Львові справді відчувалось, що ми є для організаторів особливими гостями. Вони знали, що ми — нащадки виселенців з акції «Вісла». У Львові ми також зустріли нащадків людей, переселених в Україну 1946 року, – каже Юстина Москалик. Вона разом з Ярославом Мицом отримала диплом для хористів від львівського мера Андрія Садового. Колектив відзначили за вагомий внесок у збереження і поширення обрядових традицій. Хористи зустрілися також із заступником мера Андрієм Москаленком.

– Нащадки депортованих з етнічних земель під час акції «Вісла» українців уперше прибули в Україну як хор. Тепла зустріч та добрі слова від міської влади запам’ятаються людям, які зберегли українство у мові, вірі, звичаях та мисленні, – написав у Facebook отець Юрій Федів, який опікувався гостями, за що хористи йому дуже вдячні. Колектив можна почути кожної неділі та на свята під час богослужіння у греко-католицькій церкві в Білому Борі.

Високий виконавчий рівень хор демонструє не лише під час церковних заходів. Він виступав у багатьох містах Польщі: Щеціні, Ґіжицьку, Голеньові, Кошаліні, Дравську-Поморському, Полчині Здрої, Валчі, Оконку та Дебжні.

У 2014 році хор записав диск «Білобірське колядування», на якому можна почути українські коляди, щедрівки і різдвяні пісні. – Беручи до уваги, що це непрофесійний колектив, йому вдалося досягнути дуже доброго звучання та узгодженості голосів. Хор успішний передусім тому, що його учасники присвячують справі багато часу та обожнюють співати. Мені дуже добре з ними працюється, – каже Юстина Москалик. Ярослав Миц переконаний, що у майбутньому колектив виступатиме не тільки перед білобірською публікою – чого йому і бажаємо.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*