Кася Комар-Мацинська ■ ГРОМАДА ■ №35, 2019-09-01

Велика частина мешканців села Мокре, що розташоване у гирлі річки Ослава, ніколи не була виселена. Вони змогли залишитися завдяки тому, що працювали в місцевій копальні нафти або на залізниці. Донині вздовж села тягнуться рейки бещадської колії Меджилябірці-Сянок. Коли артистична частина цьогорічного «Свята над Ославою» завершується, а мандрівні продавці пластмасових іграшок та цукрової вати згортають свої смугасті намети, на всю околицю чути стукіт залізних колес та свист, який попереджає про приїзд потяга.

Українське середовище села – завдяки тому, що деяких людей ніколи звідси не виселяли – було природньою базою для тих, хто вирішив повернутися. Таким чином Мокре зберегло свій унікальний характер і лишилося одним із небагатьох місць розвитку української культури в цьому регіоні. Вже не одне десятиліття там діє відомий серед українців у всій Польщі колектив народного танцю «Ослав’яни», а кілька років – недержавна школа, у якій майже всі учні навчаються української мови – і ті, хто має українське коріння, і місцеві поляки. Цікаво, що від початку 1990-х років у селі є також греко-католицька парафія. Раніше віряни цього обряду їздили на богослужіння до сусідньої Команчі, а віряни православної церкви, у свою чергу, – до Морохова.

Силою Мокрого є не тільки численність українського населення, але – чи не перш за все – невтомні лідери, для яких розвиток української культури є своєрідним стилем життя. Доказ того, що Мокре тримає планку – організоване уже 28-й раз «Свято Культури над Ославою», яке відбулося 11 серпня. На цьому заході не відчувається, щоб села торкалися демографічні та економічні процеси, які спричинюють переїзд мешканців з менших населених пунктів до великих міст. На площі при сцені біля сільської пожежної станції зібралося чимало людей різного віку, а на ігровому майданчику бігало багато молодших та старших дітей. Проте, якщо розпитати організаторів, виявляється, що не все так добре, як могло би видатися на перший погляд.

– Я сам мешкаю в Сяноку, працюю у школі в Репеді, а до Мокрого приїжджаю на репетиції, – розповідає Ярослав Машлюх, голова місцевого гуртка Об’єднання українців у Польщі та художній керівник гурту «Ослав’яни». – Багато мешканців села виїжджає працювати закордон, частина з них повертається, частина – ні. Відтак на наше свято з’їжджаються люди з усього регіону, з навколишніх сіл, а також із дещо віддаленіших Кальникова, Хотинця чи Перемишля.

– Ми навчаємося в Кракові та Бялистоці, там тепер і живемо, – продовжують Юлія та Беата, дві прекрасні та енергійні «мокрянки від народження», ведучі «Свята над Ославою», – але, звісно, коли думаємо про подальше життя, то хочеться повернутися сюди. Побачимо, як воно вийде. Поки що зв’язок із рідним селом у нас дуже сильний, ми весь час танцюємо в «Ослав’янах», канікули також проводимо вдома. «Свято над Ославою» – дуже радісне й особливе. Вчора ми організували вечорниці, відбулася також танцювальна забава. Колись і недільний концерт завершувався танцями, але так склалося, що, з одного боку, бюджет заходу не дозволяє продовжувати такий формат, з іншого – у нас немає стільки молоді, аби добитися повернення цих розваг.

Концерти на сцені «Свята над Ославою» – це безкінечний потік українського, польського та словацького фольклору. Приємно вражають виступи невеликих місцевих народних оркестрів під супровід живої музики. Частина села навколо будинку пожежної станції, де також знаходяться приміщення української громади та колективів, на один день перетворюється на маленьке галицьке містечко, де під супровід радісної музики й танців можна поспілкуватися та відпочити. У сільському магазині поруч – люди, стоячи в черзі, продовжують спілкуватися та обмінюватися думками. А на площі, де відбуваються концерти, можна потратити гроші на книги, картини та інші регіональні вироби.

У Мокрому позитивно вражають не лише послідовна та незмінна діяльність, пов’язана з українською культурою, а й гарні польсько-українські відносини, співпраця української громади з представниками місцевого самоврядування, на чому із задоволенням наголошують місцеві активісти. Окрім Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, захід підтримав уряд міста та ґміни в Загір’ї, тамтешній місько-ґмінний Осередок культури, а також сільська рада (солтиство) села Мокре.

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*