(гс) ■ ПОГЛЯДИ ■ №19, 2016-05-08
Президент Анджей Дуда визнав вклад представників різних національностей у розвиток Польщі та засудив прояви нетолерантності.
Зустрічаючись уперше 26 квітня з членами Спільної комісії уряду та нацменшин, глава держави запевнив про відкритість Президентського палацу на проблеми меншин. Досі зустрічі в такому форматі відбувалися двічі – 2012 та 2015 р.
Проти тавруванню
А. Дуда відзначав, що одним з головних завдань президента є будувати й укріплювати спільноту. Її слід розуміти так, як записано в преамбулі Конституції, де народ становлять усі громадяни Польщі. Президент пригадав, що нацменшини живуть тут від поколінь. Їх кров улилася в землю, коли захищали незалежність і свободу Польщі. «Нікому, а особливо представникам польської державної влади, не можна про це забувати», – говорив президент, закликаючи до єдності та взаємної пошани. Остання включає й культурну відмінність, яка завжди становила невід’ємну частину польської культури. «Я хочу, щоб ви були своєрідними послами Польщі за кордоном і будували її добрий образ», – сказав А. Дуда, згадуючи зв’язки багатьох меншин з іншими державами. Він переконував, що є прихильником розмови та діалогу навіть у найскладніших справах. Лише так можна пробувати закрити певні складні моменти і щось виправити.
Запевняючи про відкритість президентської адміністрації, він водночас заохочував вказувати на такі випадки, коли він своїми діями або висловами став причиною порушення вразливості нацменшин. У канцелярії президента діалогом та співпрацею з неурядовими організаціями займається міністр Войцех Колярський.
Президент також наголосив, що неможливо уникнути таких випадків, коли хтось замальовує двомовні таблиці або появляються ненависні щодо меншин лозунги. Завдання влади, на його думку, полягає в боротьбі з такими ситуаціями: «Я хочу запевнити вас в одному – як президент Речі Посполитої ніколи не погоджуся, щоб у державі появлявся шовінізм та будь-які форми таврування за національними чи етнічними ознаками. Такі явища вважаю одними з найгірших і найбільш нищівних для державного організму».
Потрібна повага
Від імені нацменшинної сторони комісії виступив її співголова, представник німецької спільноти Рафал Бартек. Дякуючи за зустріч і декларації щодо відкритості, він відзначив, що основним актом, який зміцнив суб’єктність громадян непольської національності, був прийнятий 2005 р. Закон про нац-меншини. Сьогодні документ вимагає оновлення й уточнення. Зміни вже були підготовлені, але саме теперішня правляча команда зупинила цей процес. Одночасно досі найбільшим викликом залишається повага до нацменшин у державі. Актуальні ксенофобські випадки показують, що сам запис прав у Конституції та в Законі – це замало. Досі в багатьох реґіонах майже неможлива дискусія про їхню історію з точки зору нацменшин або хоча б з урахуванням їх погляду на минуле: «Якщо в таких дискусіях появляються німецькі, українські, білоруські чи інші сюжети, то дуже швидко з боку більшості суспільства помітне демонстрування захисної позиції. Вона часто спирається на певні закріплені коди й емоції, що блокує розвиток предметної та об’єктивної дискусії». Р. Бартек також зауважив, що браком вразливості є вшановування таких національних польських героїв, які мають на руках кров представників нацменшин. Як приклад, подано нещодавнє вшанування «Бурого» в Білостоці.
Нацменшини переконані, що акцептування меншин тоді зросте, коли вони стануть суб’єктом підручників для польських учнів, інформацій у мас-медіа, реґіональних музейних експозицій, коли досліджуватиметься не лише їх фольклор та минуле, а сучасний реґіональний потенціал. Така широка активність і її підтримка з боку держави потрібні й тому, що на ментальності суспільства досі позначається будований комуністичною Польщею міф однонаціональності. Тодішня дискримінація і випадки сучасної приносять виклик не лише для збереження ідентичності меншин, але і її відтворення. «До цього потрібне, з одного боку, поборення почуття кривди серед найстарших представників нацменшин, а з другого – почуття стиду від приналежності до меншини серед молодих людей, які в сепарації від своєї культури добачають єдину можливість акцептування серед ровесників», – наголошував Р. Бартек. Завершуючи свій виступ, він сказав, що підтримка національної «іншості» є стандартом у Європі, що водночас не заважає на рівні держав, у тому числі Польщі, будувати «спільний дім». Цьому завданню сприяють саме такі зустрічі, на яких про проблеми говорять з лідерами нацменшин найвищі державні представники.
Українські проблеми
У рамках дискусії українські члени Спільної комісії передали президентові прохання про окрему зустріч для обговорення справ української громади. У документі – подяка президентові А. Дуді за підтримку України, особливо на міжнародних форумах, та за однозначну позицію щодо дій Росії в Донбасі та Криму. З президентом українці хочуть розмовляти про зростаючу аґресію щодо української громади і нищення пам’ятників. Останнє знаходить підтримку в політичних і суспільних колах, а в оцінці експертів має призвести до подібної реакції в Україні, чого результатом має бути загострення відносин між державами. Наступна проблема – це розбуджування антиукраїнських настроїв і ненависті у мас-медіа. На думку української сторони, після смерті президента Леха Качинського зупинився польсько-український історичний діалог, унаслідок чого посилилися заходи радикальних середовищ, які є противниками примирення між народами. У документі пригадано, що в березні українська меншина в Польщі та польська в Україні звернулися до президентів двох держав у справі діалогу на історичні теми. «Вважаємо, що особливо зараз потрібна системна підтримка двох держав для ініціатив меншинних спільнот», – відзначається в документі, який підписали голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима та голова Українського товариства Григорій Купріянович.
