Валерій Майданюк ■ ІСТОРІЯ ■ №19, 2017-05-07
Українці у світі
Як земельна реформа українця Ладежинського, базована на фермерських сімейних господарствах, дала найбільш вражаючий економічний результат у повоєнному світі.
Після ІІ Світової війни американська адміністрація мала низку нерозв’язаних проблем в окупованій Японії, Кореї і Тайвані, де панували феодальні порядки, масова злиденність та несправедливий розподіл землі, який прирікав на бідність мільйони безземельних батраків. Тільки в Японії 70% селян орендували землю в поміщиків. Найбільшою загрозою для американського впливу у Східній Азії були комуністичні держави КНР та Північна Корея, в яких комуністи реалізували гасло «Земля – селянам!» і вирішували проблеми голоду й безземелля. Це було ще до того, як комуністи перейшли до насильницької колективізації, але наприкінці 1940-х рр. вони мали шалену популярність, а в країнах, контрольованих американцями, панували злидні та нерівність.
Завдяки продуманій програмі реформ американській післявоєнній адміністрації вдалося не лише врятувати ці країни від жахіть комунізму, але й зробити їх успішними лідерами реґіону, які завдяки стрімкому економічному стрибкові назвали «азійськими тиграми». Визначальна роль у проведенні цих реформ належала головному радникові уряду США з питань сільського господарства в Азії, натуралізованому американцеві Вольфу Ладежинському. Народжений в Україні 1899 р. Ладежинський після перемоги більшовиків 1921 р. мусив покинути Україну, а 1945 р. став автором земельної реформи, яку проводили американці в Японії, Південній Кореї і Тайвані. В. Ладежинський добре знав проблеми села і переконував американців, що в СРСР комуністи ніколи би не здобули влади, не розв’язавши земельного питання, віддавши землю селянам. «Другим етапом їх політики буде примусова колективізація», – стверджував українець, прогнозуючи події 1954–56 рр. у Китаї та Північній Кореї.
Переконавши американського генерала Макартура, який адміністрував окупованими країнами, Ладежинський почав робити те, що не вдалося зробити в Україні. Основою його реформ була аграрна політика, яка мала стати базою для промислово-експортної революції. Програма українця полягала у створенні малих сімейних господарств фермерського типу шляхом розподілу землі на рівні ділянки (по 3 гектари) між селянами. Разом з державною підтримкою, кредитуванням фермерів, навчальних програм агрономії та механізму ринкової конкуренції мало це створити новий тип ринку. Ладежинський виступив проти нав’язаних американцями плантаційних господарств великих землевласників, наголошуючи на вищій врожайності і результативності малих ферм, аніж великих агрокорпорацій. Селяни, вважав Ладежинський, вкладають у свою землю більше дбайливої праці, тому врожаї з сотки фермерської землі часто дорівнюють врожаю з гектара великих механізованих плантацій. Землю поміщиків (понад 3 гектари) Ладежинський радив ділити між безземельними селянами.
Це викликало несприйняття американців, які називали українця комуністом, а його реформи – «соціалізмом з чорного ходу». Генерал Макартур висловлювався на користь поміркованішої політики залишення землі поміщикам за умови примусового зменшення орендної плати для селян. Це не скасовувало права власності, на противагу радикальним ідеям Ладежинського. Але українець заперечував «переможцеві Японії» Макартуру і наполягав на тому, що зменшення оренди змусить землевласників обробляти землю самотужки і технікою, що зумовить ще більшу кількість безземельних злидарів. Крім того, українець переконував генерала, що з першого погляду можна визначити, чи землю обробляв власник, чи орендатор, а в голодних і густонаселених азіатських країнах важливішим є збільшення врожайності. Врешті, за основу прийнято програму Ладежинського, що невдовзі дала результати, які пізніше республіканський конґресмен Вальтер Джудд назвав «єдиним успішним антикомуністичним кроком, зробленим нами в Азії».
Кожна родина мала свою рівну частку землі, конкуруючи на рівній основі з сусідами, що за умов фермерського кредитування втричі підвищило врожайність у Японії, Тайвані та Південній Кореї. Фермерські родини з 7–10 людей обробляли свої ділянки так ефективно, що вже у 1960-ті рр. тайванські дрібні господарства на банановому, рисовому й овочевому ринках стали результативнішими, ніж плантаційні економіки інших азіатських країн. Першими статтями експорту цих держав стала фермерська продукція, яка й залучала перші валютні капітали для інвестування у промисловість.
Ладежинський слушно вважав, що побудувати успішну економіку краще зможуть суспільства власників середнього достатку, ніж мільйони безземельних селян і купка землевласників.
Деякі землевласники при цьому втратили до 90% прибутків і земель. Але в усіх трьох країнах, підконтрольних комісії Ладежинського, не стало землевласників у золотих сорочках, як і безземельних селян без жодного капіталу, натомість сформувався клас фермерів з часткою капіталу і рівними конкурентними шансами.
Незабаром земельна реформа Ладежинського виявилася базою наступних економічних і політичних результатів. Фермерські родини сформували початковий капітал, змогли дати своїм дітям освіту і стали першими інвесторами у промисловість. Автор південноко-рейського «економічного дива» президент Пак Чон Хі був сином фермера, як і засновник корпорації Hundai Чон Чжу. Найвідоміший промисловий магнат Ван Юн з Formosa Plastics Group (яка виготовляє iPhone для Apple) був сином фермера. З фермерських родин вийшла більшість впливових політиків і промислових магнатів Східної Азії. Реформа Ладежинського заклала ґрунт найбільш вражаючих показників економічного розвитку, будь-коли бачених світом, і зруйнувала привабливість комунізму в державах, які завдяки стрімкому розвиткові почали називати «тиграми». Пізніше були іноземні мільярдні інвестиції, сформувалася технологічна, експортно орієнтована економіка та науково-технічні досягнення, що зробили ці країни світовими лідерами. У 1980–90-х рр. Японія, яка у 1950-ті рр. була країною бідних безземельних селян у рисових капелюхах, вийшла на друге місце у світі за рівнем ВВП. Під кінець ХХ ст. всі найпроґресивніші світові досягнення електроніки, робототехніки, автомобілебудування здійснювалися в Японії. Країна обігнала США і вийшла на перше місце у світі за випуском побутової електроніки, телевізорів, телефонів, кораблів, автомобілів.
Американці всерйоз уважали, що Японія невдовзі займе перше місце за обсягом ВВП. Усе це стало можливим завдяки українцеві, який зумів переконати генерала окупаційних військ, що перед тим скинув атомну бомбу на Хіросіму, ліквідувати соціальну нерівність і створити новий клас фермерів-господарів, котрі на цій основі зробили свої країни світовими лідерами.
Самого Ладежинського після початку маккартизму та «полювання за комуністами» пізніше звільнили з держслужби, запідозривши у «шпигунстві» (він мав сестер у радянській Україні), а в 1960-ті рр. він організовував переселення біженців у Південному В’єтнамі й отримав посаду у Світовому банку. Саме завдяки йому був можливим стрибок «азійських тигрів». Приклад, як українець став співавтором економічного дива у Східній Азії, засвідчує, що українці здатні проводити реформи та будувати успішні держави. Проте виходить це наразі лише в закордонних країнах, оскільки рідну державу весь час очолювали інші «реформатори». ■
