Павло Лоза ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №29, 2017-07-16
«Лемківська ватра» у Ждині цього року відбуватиметься 35 раз. Як виглядали початки фестивалю лемківської культури, який сьогодні можна назвати всесвітнім, і які були найважливіші моменти лемківського свята?
«Лемківська ватра» є найбільшою і найвідомішою культурною подією лемківської спільноти у Польщі. Захід, який розвивався протягом багатьох років, сьогодні має звання одної з більших міжнародних мистецьких подій цього реґіону Карпат і Польщі. «Ватра» збирає щороку жителів Нижнього Бескиду, відвідувачів і туристів з країни і з-за кордону, зокрема, з Канади, США, України, Словаччини, Хорватії, Сербії, Угорщини, Австрії, Швеції.
Триденна подія носить циклічний характер, і це свого роду поєднання культурних традицій з сучасною формою відпочинку.
Захід не обмежується концертами народних гуртів, виступи яких на сцені можна дивитися від ранку до ночі. З «Ватрою» пов’язаний ряд супровідних заходів: виставки фотографій, малярства, ікон, покази фільмів, конференції на історичні теми, презентація найновіших українських видань, які з’явилися в Польщі, зустрічі представників світу культури і літератури з України та Польщі. Крім цього, є розваги для дітей, «Лемківська спартакіада», конкурси, демонстрації традиційних ремесел та інше. А які були початки заходу?
Мандрівка і розвиток
На початку 1980-х, лемки, які повернулися на рідні землі і обжилися, стали думати про відродження своєї культури. Збиралися в горах таємно від влади, співали, згадували минувшину. Створювалися співочі і танцювальні колективи. І ось 1983 року поблизу Чарної, в горах біля потічка, відбулася перша «Лемківська ватра». У ній взяло участь 314 осіб з 87 місцевостей. Уже на другий рік приїхало півтори тисячі учасників, а з наступними роками кількість учасників тільки зростала (на десятий ювілейний захід приїхало більше як 11 тис. людей).
Перших сім «Лемківських ватр», які, крім Чарної, відбувалися теж у Ганчовій та Бортному, організував Ансамбль пісні і танцю «Лемковина» з Білянки. Щоразу збільшувалася кількість учасників свята, тож організатори стали шукати більш відповідного місця і нарешті знайшли його біля Ждині. На гроші, зібрані громадою, кілька лемківських ґаздів викупили у держави кільканадцять гектарів землі і передали їх Об’єднанню лемків. З 1990 р. «Лемківська ватра» прописалася у Ждині. Лемки стали розвивати інфраструктуру фестивалю. Протягнули сюди воду, електрику, збудували зелений театр, постійну сцену, кілька хиж. Здається, якби ця справа була в руках бізнесу, то він набудував би тут готелів, ресторанів, розважальних закладів, у яких кипіло б життя протягом всього року. Проте лемки вирішили не йти цим шляхом і зберегти первозданність місцини. Цей розрахунок себе повністю виправдав, бо кількість любителів відпочивати на дикій природі біля ватри щороку збільшується. Кожен фестиваль останніми роками приймає 6–10 тисяч учасників.
Зараз площа «ватри» – це 2,5 га обгородженої території з розвиненою інфраструктурою, громадським харчуванням і санітарією, амфітеатром, сценою і вписаний у гірський простір невеликим музеєм. Загалом «фестивальна» площа це 9,5 га.
Не тільки сімейні зустрічі
«Лемківська ватра» у Ждині є не лише місцем, де жителі Лемківщини можуть зустріти членів своїх сімей, знайомих, які проживають у Лігниці, Любіні, Ґожові-Великопольському та інших місцевостях південно-західної Польщі. Від самих початків тривання заходу тут приїжджали теж лемки і руснаки з України, Словаччини, а після 1990 р., його почали відвідувати лемки-еміґранти зі США чи Канади. «Ватра» стала теж важливим моментом для будування лемківської тотожності та структур різних організацій. На заході 1990 р. вперше повішено прапори майже усіх держав, у яких проживали більші групи лемків. Теж тоді в Новиці поставлено пам’ятник з таблицею, присвячений Богдану Ігореві Антоничу, перед хатою, в якій народився лемківський поет. Під час «ватри» 1992 р. представники лемківських організацій з різних країн світу встановили, щоб зорганізувати з’їзд лемківських об’єднань і товариств. Ідею реалізовано через рік у Львові.
Тоді покликано до життя Світову федерацію лемків. Слід згадати, що 1992 р. організатори зібрали майже три тисячі підписів під закликом до найвищої влади Польщі, визнати Акцію «Вісла» злочином (рік раніше засудив її Сенат РП).
З подібним закликом лемки вийшли до Сейму РП під час заходу 1997 р.
Тоді на «ватряному» полі відкрито й освячено таблицю, на пам’ять депортованих 1947 р. лемків.
Декому не подобалося, що лемки в такому масштабі відроджують свою культуру, тому, в основному у перші роки заходу, траплялися провокації. Коли зустріч лемків 1985 р. відбувалася у Ганчовій, на дорозі до села хтось намалював фарбою антилемківські заклики. Рік пізніше перед подією в «Ґазеті краківській» з’явилася стаття, яка закликала лемків відірватися від українців. Схоже можна було прочитати теж у виданні перед «ватрою» 1989 р. у Бортному, а польська організація «Ґрунвальд» у листі до організаторів зазначала, що ця імпреза не може українізувати лемків та що вони готові знищити село.
«Я тіш по части є лемко»
Не менш важливим, унікальним аспектом лемківського свята є відвідування його особистостями зі світу політики. Першим депутатом Польщі, який відвідав «Лемківську ватру», був проф. Володимир Мокрий, який прибув на свято з віце-маршалком Сенату РП Зофією Куратовською.
Після 1990 р., на «ватрі» можна було зустріти ряд польських держслужбовців, депутатів, у тому Яцека Куроня, маршалка Сейму РП Мацєя Плажинського, представників Міністерства культури, Міністерства внутрішніх справ та адміністрації, Канцелярії президента Польщі тощо.
У 1992 р., на заході побував покійний президент Польщі Лех Качинський, який тоді був головою Найвищої палати контролю (Najwyższa Izba Kontroli – поль.).
Навідувалися теж представники української сторони, на чолі з консулами та послами України у Польщі, представники Міністерства культури України. Ждиню 2007 р. відвідав президент України Віктор Ющенко, який до учасників «ватри» звертався полемківськи:
«Дороги браття! Хтівєм речи дашто од себе. Хочу зичити Вам шиткого доброго. Од гнеска я тіш по части є лемко. Барз Вам дякую за тоту красну поставу», – наголошував на 25 ювілейній «ватрі» глава української держави, який брав участь у відзначеннях 60-річчя Акції «Вісла».
Два роки тому про трагічні події 1947 р. згадував міністр закордонних справ Польщі Ґжеґож Схетина, ставлення якого до лемків особливе, оскільки у свої студентські роки у Вроцлаві він мав змогу з ними спілкуватися.
«Про „ватру” і це магічне місце багато чув я від колеґ та приятелів. Тішуся, що можу тут з Вами сьогодні бути. Але Ждиня – це символічне місце, це батьківщина, яка нам нагадує історію, ту важку теж. Звідси під час Акції „Вісла” вивозили лемків на чужину. Це болісна частина нашої історії, яку мусимо вивчати, щоб мати шанс спільного погляду на майбутнє. Будемо спільно будувати великі речі тільки тоді, коли будемо вчитися і знатимемо нашу історію. Тішуся, що це власне лемки і Лемківщина є тим, що єднає Польщу та Україну», – наголошував 2015 р. голова польського зовнішньополітичного відомства.
Щороку «Лемківську ватру» удостоюють так само духовні особи, зокрема владики Греко-католицької та Православної церкви у Польщі. ■
