ПОДІЇ ■ №35, 2018-09-09

Після минулорічного представлення у Західнопоморському регіоні культури Волині прийшов час, аби щеціняни цього року познайомилися з сучасною Одещиною. Це природно, адже регіони Балтійського та Чорного морів мають багато причин для співпраці. Усе завдяки Дням української культури, організатором яких вже 21 рік виступає Щецінський відділ Об’єднання українців у Польщі (оуп ). Отож, цьогорічні XXI Дні пройшли під знаком Одеси в Щеціні.

Тут і далі фото Яна Сурудо

«Ідея представити культурну спадщину Одещини у Щеціні з’явилася у мене під час поїздок з гуманітарною допомогою в Україну. Як на мене, ми мало знаємо про різні регіони України, тому у нас побутує стереотипне сприйняття, що на сході та півдні живуть у більшості росіяни, які не мають відношення до України, а це неправда. Ми мусимо сприймати Україну як одну державу та один народ», – каже Іван Сирник, голова Щецінського відділу ОУП, організатор заходу.

Завдяки організації Днів української культури вдалося налагодити співпрацю між Луцьким національним технічним університетом та Щецінським відділом ОУП. Науковці з Луцька неодноразово брали участь в наукових конференціях, організатором яких виступало об’єднання. Виставкові стенди з вишивки чи гончарства до сьогодні часто забезпечує саме Луцьк, а без них важко уявити культурний захід, оскільки вироби майстрів викликають дуже велике зацікавлення як українців, так і поляків. Цього року не могло бути інакше.

Нині саме через культурну сферу українці та поляки починають туристичну співпрацю. Під час Днів української культури підписано лист про наміри співпраці між Одеською обласною радою та Західнопоморським воєводством.

– Після цьогорічних Днів української культури починається дуже плідна співпраця між нашими регіонами, які мають багато спільного насамперед через морські порти та багатокультурну спадщину. Саме культура та туризм стали фундаментом нашої взаємодії, тому найближчим часом ми налагодимо контакти між Одеською та Щецінською морськими академіями, – каже Юрій Дімчук, заступник голови Одеської обласної ради. Дуже ймовірно, що за рік в Одесі організують вже Дні Щеціна.

Окрім одеських елементів, кожен День української культури мав власні «зірки». Святкування розпочались у п’ятницю з концерту сестер Лесі та Галі Тельнюк, у виконанні яких слухачі почули, зокрема, твори на вірші Тараса Шевченка, Василя Стуса та Оксани Забужко.

Слухачі аплодували сестрам Тельнюк стоячи, а після цього оплесками зустрічали їх вже в фойє лялькового театру «Плецюґа».

– Нам пощастило, оскільки ми зростали в родині не просто українського письменника, а дисидента. До того ж, мама у нас була перекладачкою. Це вже був особливий статус – рости в дисидентській родині, коли навколо щодня тривала війна за себе, за свою гідність та мову. Ми зростали в Києві, а тут було не так просто говорити українською. Ця війна «за себе» розпочалась у нас дуже рано – моя сестра Леся почала писати музику та пісні у ранньому віці, маючи 12-13 років. Перші програми ми проводили разом з батьком: ми відвідували російськомовні школи, де він розповідав про українську культуру та поезію, а ми це озвучували. Те, що робив наш батько, – це була чиста любов до України та просвітництво, – каже Галя Тельнюк.

А сестра Леся додає:

– Шевченкові вірші завжди давали нам силу. Пам’ятаю, як співали ми пісні на слова Шевченка на Майдані, яка стояла тоді тиша – це було співпережиття болю та радості віри в перемогу, що всіх нас окрилювало. Можна вбити людину, однак, не можна забрати в неї гідність, а тому не можна й побороти націю.

Сестри Галина та Леся Тельнюк захоплюють не просто неперевершеним вокалом, але й поетичними проектами. Пісня на слова «Рядок до автобіографії» Оксани Забужко «Нам належить ця земля» на завершення концерту змусила деяких слухачів заплакати.

Наступного дня, у суботу, відбувся концерт бандури на честь пам’яті Петра Лахтюка (справжнє прізвище – Пантелеймон Бондарчук), який першим у Польщі почав грати на бандурі (1961-2002). П. Лахтюк нерозривно пов’язаний саме зі Щеціном, де до сьогодні живе його дружина Ольга Ласка, колишня вчителька української мови. Кобзарське мистецтво у Польщі П. Лахтюк розпочав як аматор у 1961 р., коли О. Ласка привезла йому з Варшави бандуру. Інструмент подарувало Міністерство культури УРСР Міністерству культури народної Польщі, яке й віддало бандуру Головному правлінню Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). На той час Ольга Ласка працювала секретем воєводського правління УСКТ у Щеціні.

– Бандуру до Польщі передали на 100-ті роковини смерті Тараса Шевченка. Тодішній секретар Головного правління УСКТ Григорій Боярський під час засідання у Варшаві повідомив, що бандуру передали українцям, однак, ніхто в Польщі не вміє на ній грати. Тоді я йому сказала, що знаю людину, яка це вміє та мріє заснувати ансамбль бандуристів. Це був Петро Лахтюк, з яким я познайомилася раніше. Г. Боярський сказав мені: «Беріть тоді бандуру, їдьте до Щеціна і розповсюджуйте кобзарське мистецтво», – згадує Ольга Ласка.

П. Лахтюк відіграв величезне значення у заснуванні, розповсюдженні та популяризації кобзарського мистецтва у повоєнній Польщі – у Тшеб’ятові він переїхав після повернення з воркутівської каторги, куди його заслали за діяльність у лавах ОУН і УПА, заснував перший у Польщі ансамбль бандуристів. Цьогоріч традицію кобзарського мистецтва П. Лахтюка продовжували бандуристи зі Львова та Перемишля – учні «шашкевичівки».

Звершенням суботнього концерту був виступ гурту «Гайдамаки», який зіграв свій найновіший репертуар.

– До Щеціна ми привезли нову програму «Думи про Рок». Навесні наступного року ми знову навідаємося до Щеціна і запрезентуємо у філармонії наш новий музичний проект «Міцкевич-Стасюк-Гайдамаки». Тут дуже класна публіка. Як би це пафосно не зазвучало, але зараз ми намагаємося внести свою частку в українську культуру, тому в цьому плані нам дуже приємно працювати з польськими артистами, які як прогресивні та вільні люди йдуть в авангарді свого
суспільства, – каже лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола.

Натомість родзинкою недільного концерту став ансамбль української музики, пісні й танцю «Чайка». Це, однак, не єдиний одеський акцент Днів української культури, оскільки відвідувачі могли побачити також виставку фотографій сучасних одеських митців.

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*