«Про лемків потрібно писати»

Юлія БоєчкоЛЕМКІВСКА СТОРІНКА№40, 2017-10-01

Доцент кафедри українознавства і філософії Івано-Франківського Національного медичного університету, докторант Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича Національної Академії Наук України у Львові, уродженець та мешканець с. Липівки Тисменицького району Івано-Франківської області, нащадок лемківського роду. Усе це про одну людину – Ігоря Любчика.

<strong>Ігор Любчик</strong>
Ігор Любчик

Долею лемків пан Ігор почав займатися з часу вступу в аспірантуру. Його бабуся Любов Ворона (1929 р.н.) походить з Кам’яної Новосанчівського повіту (західна частина Лемківщини). Розмови про рідні лемківські землі, «у нас вдома», а ними часто завершувалися більшість різних родинних сходин, для неї завжди були болючою темою, яка будила не тільки спогади, а торкала душу і серце.
Село Липівка має особливе відношення до лемків через те, що на південній околиці села була німецька колонія Сітауерівка. Німці там жили до 1939 р., поки не почали виїжджати. На звільнене місце 1940 р. прибула перша група українських переселенців з Лемківщини. Другий етап прибуття українців, насильно виселених з рідної домівки, у Липівку (тоді це Ляцьке-Шляхетське) відбувався з 1945 р.
Не викликає сумнівів питання національної ідентичності. З ким п. Ігор спілкувався, всі визнають себе українцями. І все ж, на його думку, це дуже слизьке питання, яким продовжують спекулювати не тільки українські, а й польські, словацькі та, хоч і як дивно, російські науковці, намагаючись прив’язати лемкам так звану окремішню ідентичність.
Родина І. Любчика неодноразово відвідувала «Лемківську ватру» у Ждині, в Монастириськах, їздила на концерти хору «Бескид» в Івано-Франківськ. Він каже, що переселенці дуже асимілювались тут, у Липівці. В родині збереглися корсети, але бабця ніколи їх прилюдно не виставляла і не одягала. Проте її духовні запити завжди були звернені до лемківської періодики: журналу «Лемківщина» (США) і газети «Наше слово» (Польща).

У Шилівці Зіньківського району на Полтавщині, куди спочатку переселили Любов Ворону з родиною, лемки збирались, співали, згадували про минуле, а вже в Липівці це втратилося. Там, до речі, залишились деякі їхні родичі, які й надалі активно проводять лемківську популяризаторську діяльність, є активними членами різних громадських товариств, авторами та співавторами окремих видань лемківської тематики.
Пан Ігор зізнається, що багато років досліджує архіви Польщі і Словаччини, оскільки був неодноразовим стипендіатом Польської та Словацької Академії Наук, відбував стажування в їхніх університетах, установив творчі контакти з провідними дослідниками лемків за кордоном. Раніше в українській історіографії ніхто не займався лемківською тематикою, або порушували окремі питання тільки на науково-популярному рівні. Дослідник стверджує, що проблема Лемківщини в тому, що – це територія етнічного порубіжжя, прикордоння, де постійно йшла боротьба за кордон. Кожна держава ставила свою мету відносно цієї етнографічної групи. Маємо сьогодні спекулювання самою термінологією. Навіть в українських журналах можна знайти, що лемки – це етнічна група, в іншому випадку – етнографічна або – субетнічна. Але це різні поняття. Співрозмовник наголошує, що це свідчить про одне: «Про лемків потрібно писати, їхнію історію – досліджувати, про них – говорити, проводити конференції і приходити до спільних науково вивірених висновків. Це роблять сьогодні поляки, словаки, а найбільше дивує, що це роблять росіяни».
Нещодавно мешканці Нової Липівки, тобто «Лемків», завдяки о. Андрієві Кудлику, о. Василеві Фіголю та о. Петрові Малецькому за три роки відновили стару дерев’яну німецьку церкву та перетворили її в оновлений греко-католицький храм Пресвятої Трійці, зберігши окремі елементи автентики. Завдяки місцевим мешканцям, окремі з яких є прямими нащадками українських виселенців з Польщі та активних новолипівчан, які є власниками дачних ділянок, не просто відновлено осередок духовності, а збережено унікальну пам’ятку архітектури з елементами ґотичного стилю. Зі старих лип, які росли навколо кірхи, у майбутньому планують виготовити іконостас. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*